Звідки беруться діти, або Казка про народження від Наталки Малетич
Литвинець-Голутяк Уляна
09.02.2018
Як часто ми ставимо собі одвічні запитання, як от про життя і смерть? На жаль, чи на щастя, остаточних відповідей на них не знаходимо, як би не намагалися. Тим не менш, дітлахи рано чи пізно провокують нас на розмови на такі важливі теми. Важливо не розчарувати сподівання малюків і не втратити свій авторитет дорослого порадника, а скерувати роздуми й пошуки істини у правильне русло.
Наталка Малетич у своїй книзі «Іль. Казка про народження» взялася за таку непросту і делікатну тему, як народження і власне той період, який йому передує. Авторка вибрала доступну форму казки для розуміння і сприйняття найменшими читачами. Події відбуваються у Небесному саду, де розташована школа підготовки до земного життя. Як і всі звичайні діти, учні цієї школи різні – одні старанні й відвідують усі лекції та уроки, щоб вчасно скласти іспит, а інші довго сплять, а потім займаються серфінгом на яблуневій пелюстці. Майбутнє жителів саду визначене, і готові вони чи не дуже, все одно доведеться вирушати на Землю.
Окрім дітей, які готуються невдовзі розпочати земне життя, у Небесному саду живе ангелик Пауль, який змушений був повернутися сюди доволі таки швидко після своєї мандрівки Водоспадом народження. Він пояснює це своєму другові такими словами: «Мені дісталося негодяще тіло, я не зміг довго у ньому прожити». Архангел пояснює Ілеві, чому так трапилося: «У кожного є своє покликання. Пауль його здійснив – навіть у хворому тілі. Він навчив своїх батьків беззастережної любові й чуйності. До його народження вони більше думали кожен про себе і свої успіхи, але дуже змінилися після його смерті».
Книга дуже світла і тепла, прикрашена ілюстраціями Ольги Гринюк. Текст нероздільно пов’язаний із малюнками, наче вони створювалися одночасно і не можуть існувати один без одного.
Дуже зворушливо описаний період зростання плода у маминому животику: від моменту зачаття, коли за кілька днів Іль був схожий на ягоду шовковиці, далі – на пуголовка, і зрештою на крихітну людинку. Кумедно пояснюється про пуповину: «”І нащо той мотузок? Прив’язали, щоб не втік, чи що?” – невдоволено думав собі Іль, кривлячи маленьке личко у кумедні гримаски. Утікати, зрештою, було нікуди. І не було поряд Наї, яка би радо пояснила малому впертюшку, що саме через докучливий “мотузок” він отримує всю необхідну поживу від мами». І про саме народження теж дуже цікаво і доступно розповіла Наталка Малетич, але не буду цитувати, щоб зберегти трохи інтриги. Тільки мушу додати, що «хатка-акваріум» врешті стала «войовничою хаткою» :)
Попри серйозність тем, які піднімаються у книзі «Іль. Казка про народження», сюжет цікавий і легко сприймається маленькими читачами, у моєму випадку – слухачем (моєму старшому синові Олександрові 5 років). Усі пригоди і пустощі маленького непосидючого і разом з тим кмітливого і допитливого Іля він проектує на себе. І хоче так само, як і головний герой казки, «на Землі лікувати дітей, щоб вони довго могли жити зі своїми батьками і не мусили сумувати тут за ними». Такі бажання сина не можуть не тішити материнське серце.
Цю книгу можна віднести і до зимових чи різдвяних. Оскільки Іль народжується у сім’ї саме на Різдво. Особисто мене зворушило, як Пауль описував сніг Ілеві: «Сніжинки схожі на мініатюрні, дуже гарні, але холодні білі квіти. Вони сиплються з неба і вкривають землю немовби теплим кожухом. Під ними трава, квіти і різні рослини сплять, аж доки сніг зійде».
Загалом у цій книзі ідеться про надзвичайно важливі речі – про те, що дорослішати не страшно, а навіть дуже цікаво, що смерть – це так само перехід, як і народження, а народження – це справжнє диво, тобто Різдво.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно