Записки норвезького підлітка Уди А. Стокгейм
Содомора Христина
23.07.2015
Любий щоденнику!
Нещодавно я прочитала свіжий переклад нової книжки про норвезьку дівчинку Уду Андреа Стокгейм «Абсолютно нецілована». І хоча я вже давно не підліток, і хоча всі свої підліткові щоденники вже давно довірила безмовним язикам вогню, але ця книжка повернула мене у цей особливий період, нагадала мені мене-підлітка зі всіма тогочасними проблемами, страхами та турботами. І де, як не у щоденнику, можна знову поринути у підліткове минуле, поділитися всіма переживаннями, бажаннями та просто звичайними буденностями.
Окрім того, що головна героїня веде щоденник на сторінках цієї книжки, вона також часто створює списки, аби описати когось чи щось (наприклад, «список речей, від яких я пчихаю», «10 найкращих рис Стіана», «10 причин, чому я вважаю шлюб Біляни й Халька дивним», «10 поважних причин не мати близьких друзів» тощо). Такий спосіб дозволяє не лише зручно сприймати інформацію та швидше її прочитувати, і це не лише привід чітко, структуровано та лаконічно висловлювати свої думки. Саме заняття може виявитися захопливою, непередбачуваною та цікавою пригодою. Тому я вирішила і свій щоденниковий відгук оформити такими списками.
Персонажі книжки:
• Головна героїня Уда Андреа Стокгейм.
• Її молодша сестра Ерле, котру Уда часто називає чоловічим варіантом імені – Ерленд. Звісно, аби понервувати малу.
• Найкраща подруга Уди – Геллє і її старший брат Стіан, в якого Уда начебто закохана.
• Сім’я Біляни й Халька, що заселилася до Зеленого Дому. Їхні діти Петер Долішній, Філіп, Альфі, і Адріан/Клара.
• Батьки Уди: тато, котрий ніде не працює, а добре куховарить та займається господарством; і мама, що заробляє гроші та часом їздить на вікенди до своїх подружок.
• Розлучені батьки Геллє і Стіана.
10 важливих тем у книжці:
1. Дівчача дружба. Уда лише на рік старша за Геллє, проте у підлітковому віці іноді це суттєва різниця.
2. Дружби з хлопцями.
3. Стосунки з батьками.
4. Стосунки дівчини-підлітка з молодшою сестрою. Дорослішання Уди на фоні молодшої сестри, сприймання жартома дитячості Ерле.
5. Що таке кохання?! Пошуки відповідей Уда шукає протягом усієї книжки.
6. Викриття кіношних стандартів, які в житті виглядають безглуздими і недоречними.
7. Тема вагітності та грудного вигодовування.
8. Про оманливу зовнішність.
9. Подолання стереотипів та упереджень.
10. Власні маленькі/великі таємниці, важливість бути чесною.
11 ознак підліткового періоду Уди:
1. Часта переміна настрою.
2. Непорозуміння з батьками.
3. Дратування через молодшу сестру.
4. Дратування через всілякі дрібниці.
5. Грюкання дверима.
6. Бажання якнайшвидшого подорослішання.
7. Прагнення самостійності та власних рішень.
8. Зустріч зі самотністю.
9. Спілкування з хлопцями як з протилежною статтю.
10. Аналітичне та критичне мислення.
11. Принциповість у дружніх стосунках.
5 правил-висновків на щодень, котрі можна вивести з тексту:
1. У житті все не так, як у кіно.
2. Не варто вірити тестам із глянцевих журналів.
3. Найкраща подруга – не означає єдина.
4. Не надумувати зайвого і не робити передчасних висновків із побаченого, а з’ясовувати все вголос з подругою.
5. Плани не здійснюються, на щастя.
5 страв, котрі ви зможете приготувати після прочитання книжки:
1. Банановий хлібець старої тітоньки Маргарети (+ крем-помадка).
2. Банановий крем «Банос».
3. Сирні сандвічі «Сирники».
4. Соус сате.
5. «Булка-на-піднебінні» у двох варіантах.
Чому цю книжку цікаво читати:
• Короткі розділи.
• Інтригуючі назви розділів.
• Оригінальне оформлення кожної сторінки.
• Багато малюнків, списків та навіть фотографій.
• Легкий текст, підліткова лексика, почуття гумору автора.
4 особистих враження після прочитання:
1. Розвиток розповіді як музичне крещендо – динаміка до останньої сторінки стрімко наростає, затягує по вуха у підліткове життя.
2. Співпереживання з героїнею – ненароком сам починаєш вболівати за Уду, жити її переживаннями та думками, якими вона ділиться у своєму щоденнику.
3. Атмосфера інтимності та щирості розповіді через можливість заглядати у таємний щоденник Уди.
4. Вдала стилістична та фразеологічна адаптованість підліткового тексту.
Декілька глобальних висновків:
• Що вовк не такий страшний, як про нього говорять (тобто підліткові проблеми).
• Що всі труднощі та страхи підліткового періоду можна подолати.
• Що незаплановане може стати приємним сюрпризом у житті.
• Що все найгірше перетворюється на найкраще.
• Що головне – бути чесним зі собою та іншими, навіть коли це важко та боляче.
Виписані цитати:
• «Гарна нині погода?! ГАРНА НИНІ ПОГОДА?! Оце найгеніальніше, що спало мені на думку? Та хто про таке говорить! Хіба дрімучо-древні люди! Я відчуваю, як густо червонію. Як можна бовкнути таку дурню?!!!»
• «Я стою цілком закаменіла, не в змозі говорити, думати, не в змозі нічого зробити! Не відчуваю навіть, почервоніла я чи ні. Соромно мені чи ні, і чи треба тут засоромитися. Я просто… мов мішком ПРИБИТА!»
• «Ось тому ми такі добрі подружки, бо можемо покластися одна на одну. Не завжди знаючи причину наших вчинків».
6 фактів про авторку Ніну Елізабет Ґрьонтведт (Nina Elisabeth Grøntvedt)
1. Народилася 1979 року в містечку Тронгейм (Норвегія) .
2. Вивчала графічний дизайн, отримала ступінь бакалавра ілюстрації у британському університеті Southampton Solent.
3. Закінчила курс дитячої літератури в Норвезькому Інституті Дитячої Книги.
4. Працювала консультантом з маркетингу у видавництві, продавцем у книгарні.
5. Першу книжку «Маленький герой» написала 2006 року.
6. Книжка «Привіт, це я! Не покидайте мене...» є першою історією про Уду, також перекладена українською.
Уривки з інтерв’ю авторки:
• «Пишучи про Уду і компанію, я частково поверталася у своє дитинство, – хоча те, про що я пишу, не є правдою (але, звісно, у книжці присутні елементи подій і місць із реального життя, до яких було додано багато фантазії)».
• Авторка зізналася, що освіта, отримана в Норвезькому інституті дитячої літератури, їй допомагає писати для дітей.
• Ілюстрації книжок про Уду – це «сторінки щоденника і записи, які робила я сама. Частина матеріалу справді взята із мого дитинства… Кілька малюнків у книзі створені, коли мені були близько 10-12 років! І щоб отримати ілюстрації, які на вигляд були б такими, наче їх намалювали 12-річні, малюю їх «неправильною» рукою: я шульга, а ось Удині малюнки створювала правою».
• «Мені найдужче сподобався відгук, у якому йшлося про те, що я пишу як 12-річна. А це (в даному випадку) можна вважати компліментом».
Персональні подяки за українське видання «Абсолютно нецілованої»:
• «Видавництву Старого Лева» за приємність тримання в руках якісної книжки.
• Наталії Іваничук за смачний та як завжди неперевершений переклад з норвезької.
• Анастасії Стефурак за вже кольорово-впізнаваний стиль оформлення обкладинки.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно