«Спитайте Мієчку», де схованка від проблем
Рудюк Анастасія
09.03.2021
Усі ми знаємо це відчуття. Терпкий присмак втоми від буденності, в якій робота, дедлайни, родина в одну мить стають нестерпними. Виникає бажання гайнути світ за очі та влаштувати собі ретрит. На деякий час відмовитися від контактів з рідними й просто собі існувати. Берегти спокій, їсти малину та ходити босоніж по траві. Саме про такий ретрит йде мова у книжці Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку».
Право на паузу
У центрі сюжету дві сестри — Лілічка та Мієчка. Вони втомились від життя у великому місті: Лілічці набридло думати про переїзд в Австралію з сім’єю, а Мієчку втомив її ідеальний хлопець. Вони вирішують поїхати до бабці Теодори у так званий шелтер для лузерів. Помешкання бабці обросло кущами, просіло в землю, а бур’яни виросли по шию. Колись це місце процвітало, проте з того часу минуло вже багато років. Теодора залишилася жити сама у великому будинку, стіни якого зростили не одне покоління жінок та чоловіків. Сестри вирішують провести з бабусею ціле літо без рідних із міста, щоб обдумати подальший напрямок свого життя.
«Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись».
До шелтеру доєднується також і Марта – двоюрідна сестра Лілічки та Мієчки. Марта працювала в Індії, поки не завагітніла. Їй теж знадобився сховок, щоб обдумати своє життя та стосунки із хлопцем. З кожним літнім днем компанія жінок у будинку збільшується: чоловік Лілічки лишає їй свою доньку, а з Греції приїздить мама сестер. Час від часу до жінок навідується Устим, заборонене кохання Мієчки. Будинок бабці Теодори стає магнітом для людей. Доволі іронічно, що жінки хотіли втекти від звичайного життя у власний шелтер, але їхні близькі попрямували слідом за ними.
Замальовки родинного життя
Читати роман «Спитайте Мієчку» — це наче дивитись хороший фільм про родинні цінності. Центральною персонажкою оповіді є бабця Теодора — мудра, позитивна та добра жінка. Вона постійно генерує доречні поради, цікаві оповідки про родину та дотепи. Жінки в будинку створюють своєрідну синергію: всі вони різні, проте дуже влучно доповнюють одна одну. Вони обідають надворі, вирощують гарбузи, піклуються про маленьку Люсю та збирають малину. Кожен розділ книжки — це окрема замальовка героїв. З кожною сторінкою їх стає все більше: з’являються чоловіки жінок, їхні далекі родичі та діти. Лілічка та Мієчка хотіли втекти від життя, але вони не змогли втекти від рідних. Мабуть в тому й полягає дивина нашого із вами існування: ми хочемо втекти від рідних коли стає заскладно, але не розуміємо, що наше життя — це і є наші рідні. І книжка Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» чудово це демонструє.
Тож, якщо у вашому житті штормить, то перебудьте цей час із романом «Спитайте Мієчку». Це ваш сховок серед сторінок та хороший фільм про родинні цінності.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно