Скільки часу триватиме шлях до «Безсмертя»?
Старовойт Тоня
10.04.2020
Певно, всі знають Кундеру завдяки його бестселеру «Нестерпна легкість буття». Роман, виданий майже сорок років тому, що досі не втрачає популярності серед читачів. Або ви мали щастя познайомитися із менш відомим, але вартісним твором Кундери — «Вальс на прощання». Дехто виріс на оповіданнях письменника.
Однак, коли заходить мова про «Безсмертя», то більшість знизує плечима: роман лишається досі поза увагою. І дуже даремно, адже історія з присмаком теми вічного та безсмертного точно вартує прочитання.
Французький Кундера
«Безсмертя» — один з найбільш автобіографічних творів Мілана Кундери, що базується на його власному досвіді проживання у Франції. Письменник вибудовує роман так, ніби він, Кундера, — є провідником між життями героїв та двох епох.
До речі, герої роману — окрема тема, що потребує ширшого висвітлення.
А у далекому 1990 році Мілан Кундера вже два роки як купається у промінні слави після екранізації роману «Нестерпна легкість буття». Паризький період автора був нелегким.
У 1975 році Кундера разом із дружиною біжить з рідної Чехословаччини до країни Ейфелевої вежі та Тріумфальної арки — Франції. Через це чоловіка позбавляють громадянства. Письменник починає викладати в університеті та жорстоко критикувати Схід та Захід, його розбіжності, схожості, культурні недоліки та ідеології, що розмежовують світи. Кундера завжди цікавився французькою культурою та літературою. Згодом ця пристрасть знайшла відголос у багатьох романах, але найбільше — у «Безсмерті».
Постмодернізм та французький колорит
Коли ми говоримо про романи Мілана Кундери, варто розуміти: сюжет тут не грає першу скрипку. Набагато більше автор привертає увагу своєму символізму, багатошаровості розповіді та абсолютному виходу за межі класичної структури.
Якщо розповідати про сюжет «Безсмертя» у трьох реченнях, вийде так: немолоде подружжя, що мешкає у Франції, Аньєса та Поль, мають доволі дивні стосунки. На тлі цього чоловік Аньєси також відчуває зв’язок із її сестрою Лорою. Але, можливо, Аньєса теж знаходить розваги поза межами подружнього ліжка. Однак цей синопсис не вартує жодної сторінки з оповіді самого Кундери.
Постмодернізм передбачає у собі поєднання непоєднуваного. Саме тому на сторінках роману ви знайдете потойбічні розмови мертвих Гемінґвея та Гете, життєписи багатьох митців та багато відсилань до їхніх біографій. І це все паралельно (чи не дуже, бо постмодернізм нехтує будь-якими канонами — математичними у тому числі) з історією подружніх стосунків, пристрасних романів та філософських розмов.
Словом, кожному — своє.
Чи існує безсмертя та як його досягти?
За версією Кундери, безсмертям може стати будь-що із побаченого нами. Порух руки коханої жінки, хвилинна розмова, романи та слава.
Але найбільше тема безсмертя висвітлена в епізодах між вже немолодим Гете та його подругою, Беттіною, з якою він листувався протягом багатьох років. Фактично, дівчина прагнула увійти до сторінок з історії як жінка, яка мала які-не-які стосунки з одним із найвеличніших письменників доби.
Не зайвим буде тут наголосити на темі фальші та правди. І це логічно, що Кундера торкається цього питання, адже на той час медіа та реклама тільки набирали своїх обертів і впливу на свідомість людей, що викривлювалась під тиском маніпуляцій. Це яскраво зображено в епізодах роботи головного героя Поля на радіостанції, що підпорядковувалась наказам згори.
Не темою, а скоріше прийомом для написання «Безсмертя» став зв’язок, що єднає головних героїв ХХ століття з героями ХIХ. Більшу частину роману читач скоріш за все не розумітиме, чому Кундера обрав саме цих героїв. Зрештою, вони тут не мають як такої ваги. Адже, за філософією твору, яку можна прочитати поміж рядками, автор ніби говорить: життя надто циклічне, а отже, ніщо не заважає людині, істоті простій, видозмінюватись зовнішньо, але не відходити від загального канону.
Саме тому ближче до кінця твору ви зрозумієте: герої — не більше, ніж абстрактний образ, які створив Кундера для фабули роману. Куди більшого вартує те, що ховається за довгими та солодкими, мов шоколад, висловленнями автора на ту чи іншу тему.
«Безсмертя» — надто інтелектуально?
Безумовно, читати роман 
без певного літературного багажу за плечима — квиток на потяг в один кінець. Швидше за все, ви просто закинете цю історію, адже слідкувати за сюжетом тут майже не потрібно: він грає другорядну роль у цьому амфітеатрі образів, думок та висновків.
без певного літературного багажу за плечима — квиток на потяг в один кінець. Швидше за все, ви просто закинете цю історію, адже слідкувати за сюжетом тут майже не потрібно: він грає другорядну роль у цьому амфітеатрі образів, думок та висновків.Якщо ви втомились від «фастфудної» літератури, то обов’язково знайомтесь із «Безсмертям». Калейдоскоп митців ХIХ століття, різнопланових думок та бажання зайнятися саморефлексією — це та значно більше варто шукати у постмодерністських творах Кундери.
До речі, у «Безсмертя» можна закохатися ще завдяки стилю автора: легкому, але складному; прямому, але з багатьма підводними каміннями. Ну, а те, що на сторінках з’являється згадка про самого Кундеру — яскравий приклад того, як роман може руйнувати всі стіни, канони та уявлення читача про літературу.
А ще, звісно, задуматися над питаннями безсмертя, життя, релігії, свобод та кохання.
Кожному ж — своє, чи не так?
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно