0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Що відчувати, читаючи «Оптику Бога»
Random
Три цикли, три глибини, три блоки і безліч сенсів. Чужі слова, які стають близькими, невагомо тріпочуть крильцями й осідають на атомі серденька, яке пульсує. Скажений вітер навіяних емоцій і співпереживань вперто намагається знищити душевний спокій і рівновагу — йому це вдається. Почуття переливаються з одного кутика серденька до іншого, на мить стихають і ти розумієш, що це була лише тиша перед грозою. Амплітуда коливань почуттів усе зростає, зростає, зростає… Спроби ж стримування безпідставно зникають, а думка «отямся, відірвись, відклади книгу» ніяк не може бути почутою.
 
Беручи до рук вперше поліграфічний скарб «Оптику Бога» Мар’яни Савки розміром із півтори долоньки, про підібрані кольори думається «цікаво, оригінально, зі смаком», але, розгорнувши, бачиш уже значно більше, аніж три повноцінні слова і прийменник. У кожному блакитному чи червоному пікселі є сенс, для когось — глибокий, для когось — поверхневий, а для когось — лише візуальне мистецтво. Але милуватись варто аж так, наче розгорнув цілу виставку робіт про себе, бо кожне зображення має дзеркало, у якому бачиш своє відображення то блакитними, то червоними цятками.
 
Слово торкається і залишає відбиток. Слова про край життя, тексти, ролі, дорослішання, імена, сніг, прощання, кроки, душі, ранок і вечір, втрату, гроби, тривогу, благословення, жінок, повні й порожні чаші, юність і дитинство, пташок, дівчаток, бузок, про вірші, що «...увійдуть до хати по вимитій щойно підлозі…».
 
 
Слова нанизались у рядки, які звисають важкими коралями по сторінках. Десь високо, десь низько, десь, вигинаючись на розворот. Такі коралі хочеться приміряти, але суміжна вага сенсів наприкінці запитує, чи я здатна на таке? Чи кожне слово-намистинка зайняло своє місце і чи зможу я це все нести на собі?
 
Навряд чи. Коралі падають, а намистинки розкочуються. Та згодом вони возз’єднаються магнітним притягуванням, адже їхня сутність полягає у правильному порядку, який утворює історію. На тих же сторінках вони й залишаться, адже єдиний та істинний носій словесних шедеврів — автор.
 
«Оптика Бога» просочена думками Мар’яни Савки і дозволяє візуалізувати її поетичний світ.
 

 
А для кожного з вас на форзацах розміщені безмежні рядки, шукаючи які, знайдете сенс. А зробите ви це за допомогою плівки червоного кольору чи без неї — вирішувати вам.
 
То ж відчувати «Оптику Бога» важливо через середину, пропускаючи слова крізь власну призму, бо ж оптичний прилад у кожного працює по-своєму, а видання з блакитно-червоними пікселями добре допоможе його ввімкнути.
Вам може бути цікаво
Фінн-Олє Гайнріх: Завдання письменника — торкатися непростих тем, які хочеться оминути у власному житті
Арт-студія «Аґрафка»: Прокладати містки між епохами ілюстрацією – найцікавіше завдання
Ніколя Матьє: «Діти їхні» — роман, що став книгою поколінь
Будуючи стіни, не забувайте про мости, а налаштовуючи мости – про стіни, – Вахтанґ Кебуладзе
Про унікальність Річардаса Ґавяліса і «Вільнюського покеру»
Ольга Войтенко: Дуже багато досвідів ми беремо з книжок
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати