Що спільного між хімією і кулінарією?
31.10.2016
Христина Содомора, ZhuText
Юлія Смаль. Цікава хімія. Життєпис речовин. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 112 с.
«Напевно, любий читачу, ти не раз чув або читав про маленьких ельфів, що живуть на квіткових полях. Як гадаєш, чому люди вигадали цих дивовижних, прекрасних істот? Відповісти на це запитання може… хімік!».
Чи бодай один шкільний підручник з хімії міг би дозволити собі такі висловлювання? Запитання риторичне. І тому ця книжка і не є підручником – у звичному розумінні: традиційної (читати – нудної) методології подачі інформації, наукової (читати – незрозумілої) стилістики розповіді тощо. Але цю книжку можна вважати підручником в сенсі цінності та важливості інформації, поданої в ній.
То ж про що врешті ця книжка, яку вже починаю так нахвалювати? І чому вона така класна?
Найперше, у книжці грамотно і тактовно структурований матеріал, з яким авторка знайомить читача. Юлія Смаль, письменниця і хімік за освітою, починає писати книжку не зі вступних ознайомчих загальних розділів що таке хімія, чому вона важлива, яке її місце серед інших наук тощо. Хоча з іншого боку, авторка таки дотримується одного із традиційних початків «від Адама і Єви», тобто у даному випадку від початків Всесвіту, від «найдрібніших цеглинок, з яких побудовано наш світ» – від атомів. У наступних розділах Юлія Смаль не забуває пояснити етимологію слова «хімія», розповісти про зв’язок хімії та фізики, трішки зазирнути у майбутнє хімії чи навіть перелічити нудні і нікому не цікаві (читати – життєвоважливі) правила техніки безпеки. Але ці всі канонічні речі авторка подає невимушено і в контексті якихось історій, цікавих трафунків із самими вченими-хіміками, ну і звісно, тут не обійшлося без практичної складової.
І саме практичні розділи «Домашня лабораторія» після кожної теоретичної частини є великими і смачними родзинками (на жаль, не можу сказати, що соковитими, бо метафора родзинки цього не дозволяє). Не знаю, чи всі батьки будуть в захваті від того, що авторка пропонує їхнім дітям влаштувати «Вулкан на кухні», «Кольоровий вогонь» чи «Маленький вибух», але ці та багато інших дослідів неймовірно цікаві та пізнавальні. Зрештою, перед кожним «вибухонебезпечним» експериментом завжди звучить застереження, що «Цей дослід обов’язково треба проводити у присутності дорослих!»
Що ще цікавого можна дізнатися у «Цікавій хімії»? Наприклад, чому листя змінює колір, заєць – хутро, чому небо синє, чому людина сивіє. Чи можливим є в принципі плащ-невидимка, «жива пластмаса», невагомі але надміцні будівлі тощо. Також юних читачів здивує багато цікавих фактів, пов’язаних із кулінарією, витоки яких лежать саме в хімії: що саме хіміки винайшли сучасний спосіб випікання хліба, консервування овочів, розробили молочні суміші для немовлят і багато іншого.
«Якщо людина хоч раз в житті підсмажила або зварила яйце, приготувала м’ясо чи картоплю, навіть посолила суп чи забула на ніч на столі склянку молока, і воно скисло, – то вже здійснила справжнє хімічне перетворення».
Багато кумедних ілюстрацій Андрія і Діани Нечаєвських, які прекрасно доповнюють текст, багато врізок важливої та цікавої інформації, на яку слід звернути особливу увагу. Наприкінці книжки – невеликий шматок корисних посилань на сайти та паперові видання про хімію, короткий словничок імен, а також аж 5 сторінок для нотаток. Передній і задній форзаци – це Періодична система хімічних елементів Менделєєва, – а інакше й бути не могло. Тож оформлення цього видання відмінне.
Тобто хімія справді цікава. І Юлії Смаль таки вдалося трішки привідкрити завісу, за якою творяться справжні дива. Тобто це для невігласів вони дива, а для професіоналів-хіміків – щоденна робота, навіть пафосно кажучи, на благо людства.
Не хочеться завершувати на сумній ноті, але трішки дьогтю у велику бочку меду хочу додати. Найперше, щоб ви не розслаблялися, що відкривши цю книжку на вас чекатиме легка пригодницько-розважальна розповідь, якою ви зможете насолоджуватися тихими осінніми вечорами. Бо не всі розділи можуть легко даватися (тобто тут я звертаюся до дорослих читачів). Ну бо це все-таки уроки хімії, а не музики чи літератури (до такого порівняння вдається гуманітарій, прошу це враховувати).
По-друге, мене дещо здивувало таке твердження:
«Були колись часи – ціле тисячоліття, коли релігія повністю витіснила науку з людського життя. І панувала у світі безпросвітня безграмотність».
Тобто мова йде про Середньовіччя. І тут я не придираюсь, що правильно мало б бути «безпросвітнА», бо це лише недогляд літ.редактора чи коректора. Мені тут йдеться про таку голослівну однозначну заяву, однозначність якої можна поставити під сумнів (це за умови, якщо друге речення про безграмотність випливає наслідком впливу релігії). Зрештою, це єдине (але як на мене, критично важливе) твердження, яке викликало в мене бурю емоцій.
Попри це, «Цікава хімія» Юлії Смаль – це найкраще сучасне видання про хімію для юних і спраглих знань дітей. Подарувати таку книжку дитині – це поєднати приємне з корисним. Однозначно. Врешті, рекомендую прочитати і дорослим. Певна, багато-чого ви й самі не знали і не підозрювали.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно