Серйозне за ширмою веселого
Білецька Наталія
03.02.2014
Вам здається, що у Вас ненормальна сімейка? Тоді Вам точно слід познайомитись з родиною Ніколаса – героя розповідей Джеремі Стронґа.
«Мій тато і зелений алігатор та інші історії» - три смішні розповіді про життя «простої сім`ї» через призму дитячого сприйняття. Пригоди з домашньою тваринкою – алігатором, який так подобається татові, але так надокучає мамі. Закоханість у «поважному віці», яка завдає чимало клопоту іншим, але все таки переборює перешкоди. І родинний ажіотаж в очікуванні «поповнення». Все це Джеремі Стронґ розповів яскраво та захопливо, і навіть прикрі моменти він описав не такими вже й поганими. Він показав, що родинне життя може бути дуже цікавим, а інколи – навіть занадто цікавим.
Але за ширмою цих веселих історій Джеремі Стронґ заховав багато важливих проблем і, звісно, їх вирішень. Так, у відносинах батьків Ніколаса – розважливої мами Бренди та гіперактивного татуся Рональна – показав, що інколи потрібно багато терпіння та поступливості, щоб зберегти сімейне щастя, навіть якщо це стосується «маленького та мирного» алігатора-вегетаріанця Хрумайла. Описуючи чергову халепу, в яку влип Рональд та його хатній улюбленець, між рядків Стронґ говорить про те, що іноді треба вміти посміятися над собою, адже не все так трагічно.
Цікаво обіграні стосунки бабусі Ніколаса та сусідського «хлопчини» похилого віку Ланселота. Ці юні в душі пенсіонери ще мають «порох в порохівницях» та доводять впертим синам Рональду і містеру Таґґу, що щире кохання зможе оминути будь-які заборони. Хоча і дивно було уявляти стареньких, які на зв’язаних простирадлах спускаються з вікна, але ця маленька авантюра викликала посмішку на обличчі.
Велике місце автор відвід вихованню. І не лише вихованню дітей, але й вихованню дорослих. Врешті, всі ми в душі залишаємось маленькими хлопчиками і дівчатками. Це чудово прослідковується в епізодах, де татуся закривають в комірчині або «облаштовують» водяною кулею для відчуття вагітності.
І, мабуть, найбільше зачепила історія з народженням близнят. Ніколас, десятирічний хлопчисько, виростає не по роках. Його свідомість перевертається після повідомлення про вагітність матусі. Початковий страх залишитись без уваги переростає у відчуття відповідальності та любові до майбутніх братиків-сестричок.
Однозначно, «Мій тато і зелений алігатор та інші історії» - це не лише комедійні розповіді. Це щось більше. Це любов, повага, радість, щирість, турбота та розуміння. Це щастя, якого хочеться кожній родині, навіть якщо всі в ній трішки навіжені і дивні.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно