Позбутися скляного ковпака
17.05.2018
Цей напівбіографічний роман залишається єдиним у творчому доробку американської письменниці: за тиждень після його першого виходу у світ Сильвія скоїла самогубство. Українською книгу вперше видали наприкінці 2017 року у «Видавництві Старого Лева». Ми розібралися, чого саме може навчити цей безумовно особливий твір.
Ірина Ладика, Studway
Про зміст
У центрі сюжету – 19-річна Естер Ґрінвуд, прототипом якої стала сама авторка. Дівчина проходить місячну практику в журналі мод, така діяльність їй подобається, адже та мріє стати письменницею. Проте її старання в редакції критикують, на постійну роботу брати теж не хочуть. А після повернення додому дівчина отримує відмову від літературної школи, куди мріяла потрапити.
Ось як про це пише Сильвія Плат: «Стенографувати я теж не вміла. Це означало, що я не знайду роботу після коледжу. Мати весь час торочила, що сам лише диплом з англійської мови та літератури нікому не потрібен. Але дівчина з таким дипломом і вмінням стенографувати вже має майбутнє. Усі хочуть найняти таку дівчину. На неї буде попит серед успішних молодиків, які залюбки диктуватимуть їй свою захопливу кореспонденцію лист за листом.
Біда була в тому, що від думки про будь-яке прислужування чоловікам мене нудило. Я й сама хотіла диктувати комусь свою захопливу кореспонденцію. Крім того, ті стенографічні символи, які мати показувала мені в посібнику, були нічим не кращі за “нехай t позначатиме час, а s – сумарну відстань”».
Про секс
Естер часто думає про несправедливість, особливо у стосунках чоловіків із жінками. Її дивує і навіть дратує те, що хлопцям можна мати безліч партнерок і спати з ними до шлюбу, а дівчатам це заборонено, за таку поведінку їх одразу таврують.
До теми. Купити книжку «Під скляним ковпаком»
Вона вважає: «Хай якими трояндами, цілунками та ресторанними вечерями чоловік обдаровує жінку до весілля, насправді він потай лише й чекає, коли нарешті відлунають весільні дзвони і жінка встелиться йому під ноги, наче отой килимок, викинутий на кухонну підлогу місіс Віллард».
У творі аналізують і тематику першого сексу: у суспільстві, в якому живе головна героїня, інтимні стосунки до одруження не схвалюють. Водночас однолітки дівчини хизуються своїми подвигами на цьому фронті. Подвійна мораль називає невдахами тих, хто не спромігся втратити цноту до двадцяти років. Те саме відбувається і в самої Естер.
Про символи
Найвиразніший образ роману – скляний ковпак, який постійно височіє над героїнею і не дає їй жити. Згодом лікарі називають хворобу Естер депресією, від якої дівчина не здатна позбутися самостійно. Вона потрапляє до лікарні, де переживає кілька шокових терапій: «Моє життя постало переді мною, наче зелена смоковниця з того оповідання. Я уявила, як сиджу між гілок тієї смоковниці й умираю з голоду – лише тому, що не можу обрати смокву до смаку. Я хотіла їх усі й одразу, але обрати одну означало втратити решту, і я сиділа, і не могла вибрати, і смокви зморщувалися, чорніли й важко опадали одна по одній на землю коло моїх ніг».
Скляний ковпак – це суспільні очікування, норми, стереотипи, традиції та забобони. Людині важко позбутися від них або ж відступити від приписів, бо соціум нещадний до білих ворон, які відбилися від гурту. Водночас такі догми не дають змоги реалізувати себе в житті, стати особистістю і знайти щастя.
Про мову
Особливе естетичне задоволення – мова твору. Описи психологічних станів героїні на початку роману авторка виписала детально й вишукано. Разом із погіршенням самопочуття Естер Ґрінвуд стиль оповіді, ритм і навіть фрази змінюються, Сильвія Плат починає менш ретельно підбирати слова. Такий прийом допомагає читачеві глибше зануритися у внутрішній світ головної героїні.
Про художнє оформлення
Ілюстрації Анастасії Стефурак чудово доповнюють роман: художниця намалювала для книжки понад двадцять картинок у рожевих, білих і чорних кольорах. Ілюстрації доповнюють зображення побутових предметів того часу: одяг, косметика, меблі, друкарська машинка. Картинки допомагають уявити тодішню атмосферу в Америці.
У своїй авторській колонці художниця розповіла: «Естер – як тендітна беззахисна квітка, яка є під скляним ковпаком, під яким вона поволі мориться і в’яне: “…здавалося, всі кістки зараз тріснуть, і сік порсне з мого тіла, мов із розітнутого стебла”. Я застосувала квіткові алегорії в кількох ілюстраціях. Квітка, яка є під скляним ковпаком, відкриває книгу, і ця ж квітка у кінці вже без ковпака: “Скляний ковпак висів у повітрі на метр вище від моєї голови. Я відкрилася повітряним потокам”».
Роман Сильвії Плат «Під скляним ковпаком» – декларація права бути не такою(-им), як усі. Це нормально, бо певні суспільні принципи давно застаріли, і не треба боятися їх руйнувати. Роман допомагає не тільки знайти власний скляний ковпак, що нависає над тобою, а ще й вийти з-під нього, а тому буде корисний тим, хто не до кінця розуміє себе або ж розуміє себе занадто добре.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно