Подорожі тривають: Дискосвіт у небезпеці та чудернацьке «Химерне сяйво»
Старовойт Тоня
05.06.2018
Слова – лакмусовий папірець, що визначає тип розуму.
Террі Пратчетт
З впевненістю можу сказати: Террі Пратчетт – майстер слова та гуру у створенні цілих всесвітів. Кожна його книга схожа на велике тістечко, яким хочеться смакувати дуже довго, однак ти швидко з’їдаєш його й хочеш ще, ще і ще!
«Химерне сяйво» – друга книга з циклу «Ринсвінд», що продовжує розповідати історію чарівника-невдахи Ринсвінда та його друга-туриста Двоцвіта. Які відкриття приготував нам Террі Пратчетт цього разу та чому весь Дискосвіт опинився під загрозою знищення?
Еволюція Ринсвінда
«Колір магії» – попередня книга циклу – закінчилась інтригою: що стало з друзями, які випали з Диску? Відповім одразу: вони живі та майже неушкоджені, на початку твору опиняються на купі соснових голок. Річ у тому, що Заклинання, яке сидить у Ринсвіндовій голові, не бажало смерті чоловіка, адже тоді й воно втратило б свою силу. На всю цю кумедно-дивну ситуацію свого порятунку чарівник у звичній для нього манері відповів:
- Мене це влаштовує.
Взагалі, можу сказати, що друга частина сподобалась мені навіть більше, ніж перша. Саме тут Террі Пратчетт знайомить нас ближче з головним героєм, навколо якого зазвичай відбуваються всі події. Якщо перша книга залишила мене абсолютно байдужою до Ринсвінда, то «Химерне сяйво» змусила поглянути з іншого боку на чарівнка-невдаху. Так, він шибайголова та зовсім не серйозний. Так, він думає спочатку про себе, а потім, можливо, й про інших. Так, його було виключено з Невидної Академії. Але попри всі ці недоліки залишається між рядками щось, що причаровує та закохує в Ринсвінда.
Пригоди розпочинаються
Історія закручується навколо цілого Дискосвіту та небезпеки, що накрила цілий всесвіт – велика червона зоря, яка кожного дня збільшується у своєму об’ємі. Жоден із магів Невидної Академії й гадки не має, що це за аномалія та як з нею боротись. Єдине, що відомо – невдаха Ринсвінд, який носить у своїй голові восьме заклинання з «Октави». З легенд стає відомо: «Коли червона зірка осяє небокрай, чарівник Ринсвінд прийде до тролів шукати цибулю».
А що ви хотіли – це гумористичне фентезі від Пратчетта. Тут своя незрозуміла, проте чарівна специфіка британського гумору.
Отже, скелет історії досить банальний: на світ насувається лихо, яке може зупинити тільки один, часто трохи безталанний, герой. На його шляху, звісно, будуть перепони у вигляді злодіїв (хоча Пратчетт яскраво не виділяє нікого зі своїх персонажів зі знаком мінус). На шляху головного героя зустрінуться нові друзі, що стануть йому в нагоді, а події дійдуть до такого апогею, що здаватиметься, ніби це кінець та історія закінчиться на такій сумній ноті. Але письменник зумів привнести у таку типову конструкцію таких нетипових героїв, як столітній воїн Дискосвіту Коен, що от-от одружиться з 18-річною красунею Бетан; дерева, які вміють розмовляти та мріють про життя після смерті у вигляді туалетного паперу; будиночок Смерті та Дискосвіт, який вчив його грати в азартні ігри; друїди з їхнім великим кам’яним комп’ютером небес, а Боги воюють з Велетнями через поцуплену газонокосарку.
Переповідати сюжет «Химерного сяйва» – зіпсувати всі емоції під час читання. Книги Террі Пратчетта – окремий всесвіт, який затягує в себе та не відпускає за будь-яких обставин. В одній із рецензій йдеться, про те, що «Твори Террі - це немов наркотик. Це більше навіть, ніж просто залежність. Це абсолютна стовідсоткова закоханість та захоплення Дискосвітом та талантом письменника.»
Здається, я вже потрапила на голку.
Дати Пратчетту другий шанс?
Я знаю багатьох, хто, прочитавши «Колір магії», не зміг пройнятись духом фентезі та полишив знайомство з письменником. Чесно кажучи, я теж була не повністю в захваті від першої частини, але друга остаточно змінила моє ставлення до жанру, автора та циклу загалом. Тож чому варто спробувати ще раз або розпочати цей цикл негайно?
1. Легкість
Беззаперечний плюс кожного роману Пратчетта у його невимушеності та оптимізмі. Террі не намагається викласти на читача гору негативної інформації та подій. Навіть злодії у нього якісь зовсім не злі вийшли. Пратчеттівське фентезі – продукт високої літературної якості з низькою концентрацією песимізму.
2. Насиченість
Варто ознайомитись з автором як мінімум для того, аби оцінити очевидний талант Пратчетта як фантаста. Чудернацька уява та витіюваті герої точно не залишать вас байдужими.
3. Британський гумор
Якщо хочете нарешті зрозуміти сутність того самого британського гумору – читайте Пратчетта. Англієць на всі 100%, він зачарує кожного дивакуватим, проте дотепним почуттям гумору та комічними подіями.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно