Наші снігові сестрички
Марчак Наталія
21.12.2019
Зацяцькований світ впливає якось нав’язливо. Періодично нас підливає штучною ідилією, а ми все всмоктуємо, наче губки. Так швидко і сильно звикаємо до щоденних взірцевих картинок з екранів, живемо ними і відгороджуємось від реальності, що потім вона різко вдаряє. Якщо вам здається, що все якось не так красиво, не так ідеально, не так, як колись чи не так, як хочеться, і ви шукаєте носія радості серед перехожих, то не спішіть. Огорніться пледом і візьміть до рук «Снігову сестричку» Маї Люнде. Повірте, розуміння ситуації стане іншим, а навколишня атмосфера засяє різдвяними вогниками.
Чи тримали ви колись книги, лише доторки до яких дарували емоції, а читання не відпускало ні на хвилину? Якась магічна червона палітурка, ілюстрація на ній, яка заворожує і не дозволяє відвести погляд, а золоті букви гладиш пальцями. Обережним і легким рухом руки хочеться розгорнути книгу-загадку, книгу-історію, книгу-мистецтво.
Історія про норвезького хлопчика з сім’ї, в якій троє дітей названі на честь дня або місяця, в який народились. Юліан — один із них і водночас відображення багатьох із нас. Заклопотаний думками про Різдво та його очікування, хлопчик розуміє, що в його сім’ї щось не так: ніхто й слова не промовляє про святкування, ялинку й прикрашання домівки; ніхто не готує традиційне какао в святковому горняті та не співає тих особливих пісень. Всі ці домашні клопоти і традиції вміщуються десь у кутиках наших сердець і сильно-сильно зігрівають душу в зимову пору, тому коли вони зникають — з’являється нестача і навіть спустошення.
Щодня сім’я Юліана мовчки снідає, обідає та вечеряє, кожен проводить дозвілля окремо, а намагання хлопчика принести в дім Різдво так ніхто й не помітив.
Хлопець — втілення людей, сімей, бажань, світоглядів, мрій, щастя і розчарування. Частина з нас — Юліани, які намагаються донести до рідних радість, врятувати не лише Різдво, а й будь-які моральні цінності, стосунки і навіть пам’ять, а ще одна частина — його сім’я, яка не помічає змін навколо і живе у власній кулі своїх же проблем. Ми часом і не зважаємо на вже звичний безусмішковий стан, небажання свят і спілкування, не думаємо про причини, які в кожного є своїми, особливими. У Юліановій сім’ї все змінилось влітку, пів року тому, коли в сім’ї померла старша сестричка — Юні. Батьки вже кілька місяців ведуть пасивний спосіб життя, не згадують Юні та не дозволяють говорити про неї дітям. Вони не ходять до неї на цвинтар, не ставлять свічок і сховали всі її фото до великої замкненої скрині. Кажуть, потрібен час.
Так само, як кажемо і ми, коли не здатні самі собі допомогти чи хоча б простягнути руку до того, хто намагається зробити нас щасливими. Саме це найбільше і тривожить Юліана, який вміє вимикати сірі думки лише при збільшенні фізичних навантажень.
Книга для дітей і дорослих, книга для людей. Якою б не була ваша історія — ви знайдете себе на цих припорошених снігом сторінках. Можливо, ваша кучерява Гедвіґ — уся в червоному, веснянкувата, зі смішними прогалинами між передніми зубками, яка постійно говорить, ставить запитання і сама ж на них відповідає, поряд, але в іншому образі?
В будь-якому разі ви заслуговуєте на різдвяну казку, загадкову історію про перетин паралельних світів і важливість любові у дні зимової казки. Історія про Юліана і двох снігових сестричок подарує вам подорож у друкарню дивного чоловіка, де живе безліч найгарніших різдвяних листівок, старенькі ковзани, в яких є життя, та нотатки сім’ї, яка була щасливою 50 років тому.
Снігові сестрички є в багатьох із нас, та Мая Люнде своєю історією дарує істину — маючи снігових сестричок, не треба забувати про справжніх. Відпускати заради добра — вміння, яке приходить лише з переживаннями, досвідом і розумінням, але щоб залишити минуле, інколи варто лише обдумати теперішнє... і почати втілювати різдвяні традиції. Теплого Різдва! У вас ще є час, щоб його організувати тепло :)
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно