Надто вільний, щоб залишатися тут. Втеча «У дику глушину»
Дронь Артур
18.07.2020
Кріс Мак-Кендлесс закінчив університет з відзнакою і був готовий розпочати перспективну кар’єру. Та замість цього хлопець віддав свої заощадження на благодійність, спалив усю готівку, змінив ім’я та зник на дорогах Америки. Родичі не знали, де він, аж поки через два роки тіло хлопця не знайшли на Алясці. «Чим він займався цілих два роки?» – запитує кожен, хто чує цю історію. «Він жив», – відповідає Джон Кракауер книгою «У дикій глушині».
Автобус 142
Коли в серпні 1992 року на Алясці знайшли тіло молодого чоловіка, журналістові видання «Аутсайд» Джонові Кракауеру доручили про це написати. В покинутому автобусі із номером 142 біля тіла хлопця знайшли його особистий щоденник і деякі речі. Кракауер дізнався, звідки Кріс родом, хто його батьки і як хлопець відправився у свою мандрівку. Статтю надрукували у січневому номері журналу, але ця загадкова історія не полишала журналіста ще довго.
Кріс Мак-Кендлесс
На адресу видання прийшла рекордна кількість листів із різних штатів і кінців країни. Вони були адресовані Кракауеру і розповідали про загиблого мандрівника. Хтось писав, що підвозив хлопця, у когось він працював, а комусь довірив на зберігання речі. Де тільки не був Мак-Кендлесс за роки своїх мандрів. Він жив у лісах, під мостами, в трейлерах і просто на вулиці. Працював у «МакДональдсі», на фермі, харчувався ягодами і дичиною, мандрував пустелями та річками. Дізнавшись про цю історію більше, Кракауер вирішив написати документальну книгу.
«Я не міг викинути Мак-Кендлесса з голови, тож понад рік прямував його слідами тим самим звивистим шляхом, що привів хлопця до загибелі в аляскинській тайзі, вивчав подробиці його скитань із цікавістю на межі одержимості. Я прагнув зрозуміти Мак-Кендлесса…».
Авторка українського перекладу роману – Ксенислава Крапка, яка переклала також книги «Прокрастинація», «MBA за 10 днів», «501 факт, який треба знати з...географії» та «Епоха динозаврів». Попри те, що книга Кракауера вперше була надрукована ще 1996 року, це перша її адаптація для українського читача.
Над оформленням видання працював дизайнер Назар Гайдучик – автор обкладинок книг «Магнетизм», «Ловець повітряних зміїв»,«Білий попіл», «Щоденник війни зі свиньми» та десятків інших. У книзі ви можете побачити навіть карти Північної Америки та маршрути Мак-Кендлесса, а також його фото біля сумнозвісного автобуса №142.
Александр Суперволоцюга
«Я прагнув руху, а не спокійного плину життя.
Прагнув бурхливих переживань, небезпек і
самопожертви в ім’я любові. Я мав забагато
сили, що не вміщалася у нашому тихому житті»
Лев Толстой, «Сімейне щастя»
Абзац, виділений в одній із книжок,
знайдених поруч з останками Кріса Мак-Кендлесса
Такими епіграфами починається кожен розділ «У дикій глушині». Кракауер використовує уривки з улюблених книг Мак-Кендлесса, серед яких твори Льва Толстого, Марка Твена, Генрі Девіда Торо, Джека Лондона. Серед особистих речей Кріса знайшли книги цих письменників з нотатками, підкресленнями і виписками на багатьох сторінках. Ці книжки не просто відгукувались у юнакові – він сприймав їх не зовсім як художню літературу. Слова Лондона чи Торо про єдність із природою були описом Крісового життя. Твори класиків стали для хлопця реальнішими, ніж цивілізація навколо, а самі письменники – ближчими за батьків. «Джек Лондон – король!» – було написано на дерев’яній дошці, знайденій на місці загибелі хлопця. А внизу підпис – Александр Суперволоцюга. Саме це ім’я обрав собі юнак, відправившись у мандри.
Не розповісти, а зрозуміти
Репортер із Аляски Крейг Медред назвав цей роман «чимось винайденим автором». Кракауер повторив увесь маршрут Кріса Мак-Кендлесса від його рідного штату і аж до автобуса із номером 142 у нетрях Аляски. За допомогою Крісового щоденника можна було дізнатись про кожну його зупинку, нове місто й нового знайомого. А завдяки людям, які сконтактували з редакцією «Аутсайду», письменник дізнався й про те, чого не було в записах самого юнака. Він відтворив два роки життя хлопця і описав усі його пригоди. А пригоди ці справді неймовірні.
Важливим є також те, що героєм книги Кракауер зробив не лише Кріса. У документальному романі письменник розповідає про інших схожих на Мак-Кендлесса мандрівників, а згодом робить героєм книги також і себе. Два розділи автор присвячує власній історії стосунків із батьками і пристрасті до життя в дикій природі. Він розповідає про юнацьку мрію підкорити гору Палець Диявола і про те, як сам кілька тижнів жив відрізаним від зовнішнього світу. Усе це для того, аби разом із читачами спробувати ліпше пізнати мотивацію Кріса. Ця книга хоче не просто розповісти вам про мандрівника, а допомогти зрозуміти його. Що керувало випускником університету, коли він вирішив усе кинути і відректись від світу? Чому не попередив батьків і обірвав з ними всі контакти?
Надто вільний, щоб залишитись
5 серпня 1992 року Александр Суперволоцюга зробив у щоденнику такий запис: «100 ДНІВ! Я ЗМІГ! АЛЕ ФІЗИЧНО ДУЖЕ ЗЛЕ. СМЕРТЬ ПІДСТУПИЛА ДУЖЕ БЛИЗЬКО. НАДТО СЛАБКИЙ, ЩОБ ВИЙТИ ЗВІДСИ, БУКВАЛЬНО ЗАСТРЯГ У ГЛУШИНІ...».
Читаючи книгу, ви дізнаєтесь, як близько до виснаженого мандрівника був його порятунок. І яким міг бути фінал цієї історії, якби Алекс узяв зі собою детальну мапу Аляски. Ми ніколи точно не знатимемо, чому він цього не зробив, але має рацію, мабуть, Джон Кракауер, коли каже, що юнак хотів відправитись у місця, досі не досліджені, і відкривати білі плями на карті світу. Тільки плям таких, на жаль, більше не залишилось, то від карти він просто відмовився. Хлопець сам для себе зробив глушину Аляски недослідженою землею.
Таким людям, як він, не пощастило із часом, у якому вони народились. Зрештою, і зі світом не надто поталанило. Попри те, що Мак-Кендлесс опанував фах юриста, правила, закони й усталені порядки були не для нього. Хлопець не міг жити у тому ж світі, що й інші люди. Був надто вільним, щоб залишатись тут. Втік від цивілізації і обмежень, від тиску і визначеності. Буквально втік у дику глушину.
Два роки свободи, пригод і мандрів подарували йому відчуття єдності з природою та внутрішнього спокою. Але за цей час хлопець зрозумів іще дещо важливе. Сидячи у дикій глушині, провівши сотні днів у скитаннях, Кріс Мак-Кендлесс зрозумів, що таке щастя і коли воно є справжнім. Він написав це на полях однієї зі своїх улюблених книг і підкреслив. Він написав, а ми можемо прочитати.
Цього не знайти в анотаціях
1. Під час зйомок фільму «Тепер я йду у дику далечінь» (реж. Шон Пенн), виконавцеві головної ролі Емілю Гіршу довелось схуднути на цілих 16 кілограм, щоб зіграти виснаженого голодом Мак-Кендлесса;
2. Окрім згаданої вище кінострічки та ще кількох екранізацій, історію Кріса відобразили також у музиці! Книга вплинула на створення альбому «Cirgue» виконавця Biosphere, синглів Еліса Пола, пісень групи «Eddie From Ohio», «Harrod and Funck» та Еріка Пітерса;
3.У деяких американських школах та коледжах «У дикій глушині» включена у навчальну програму;
4. Автобус №142, де знайшли тіло Кріса Мак-Кендлесса, на десятиліття став популярним місцем для шукачів пригод, і лише в червні цього року його евакуювали з глушини. Численні спроби туристів добратись до автобуса призводили до постійних рятувальних операцій та загибелі людей;
5. Існує навіть термін «феномен Мак-Кендлесса». Рейнджер Аляски Пітер Крістіан означував ним явище, коли молоді люди приїжджають на Аляску, щоб кинути виклик дикій природі у місцях, де «можливість порятунку та евакуації практично неможлива».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно