Міфи про необхідність школи
13.06.2014
Останнім часом стає все більш популярним виховання дітей вдома, поза межами садка та школи. Наскільки дієвий такий метод виховання? Чи можливо забезпечити дитину необхідними знаннями без допомоги шкільних вчителів? Чи не виникає проблем із соціалізацією дитини? Пропонуємо почути точку зору Ольги Юрковської, матері з Білорусі, яка практикує домашнє виховання своїх дітей.
***
Чому я не віддаю своїх дітей до школи? Дивне питання... Мене також дивує те, чому розумні освічені міські жителі, які досягли кар'єрних висот і матеріальної забезпеченості, ламають своїх дітей, безвинно віддаючи їх на одинадцять років цій Системі.
Так, звичайно, в минулі століття у селах Вчитель був набагато більш розвиненим і матеріально забезпеченим, мав вище соціальне положення і рівень культури, ніж батьки дітей. А зараз?
Дворяни і тоді не віддавали своїх дітей у школи, організовували навчання вдома...
Навіщо потрібна школа дитині і навіщо вона батькам?
Працевлаштованим батькам дуже зручно здати дитину в камеру зберігання під мінімальний догляд, втішаючи себе тим, що всі так роблять. Більш дивною виглядає позиція непрацюючих мам із забезпеченим чоловіком, яких настільки напружують власні діти, що вони навіть в групу подовженого дня їх віддають... Таке враження, що цих дітей народжували тільки як спосіб забезпечити себе матеріально, і якби була можливість здати їх в інтернат, не втрачаючи в грошах і громадській думці, то майже всі вони так би і зробили ...
Дитині ж школа практично не потрібна. Я не зустрічала ще жодної дитини, яка захотіла би в кінці жовтня замість канікул продовжити ходити в школу. Так, звичайно, дитина хоче поспілкуватися або пограти з друзями, але не сидіти на уроках. Тобто, якщо забезпечити дитині комфортне спілкування поза школою, відвідування школи повністю втрачає для дитини сенс ...
Школа дітей нічому не вчить
Тепер розберемо популярні міфи про школу, які заставляють батьків бездумно калічити сласних дітей.
Міф перший: школа вчить (дає дитині знання, освіту).
Коли сучасні міські діти йдуть до школи, вони вже вміють читати, писати і рахувати. Ніякі інші знання, набуті в школі, у дорослому житті не використовуються. Шкільна програма складається з безсистемного набору фактів для заучування. Навіщо їх пам'ятати? На будь-які питання набагато краще відповість Яндекс. Ті з дітей, які оберуть відповідну спеціалізацію, будуть вивчати фізику або хімію заново. Решта після закінчення школи не можуть пригадати, чому ж їх вчили всі ці сумні роки.
Враховуючи те, що шкільна програма не змінювалася багато десятиліть, і в ній набагато важливішим є почерк дитини, ніж сліпий десятипальцевий спосіб друку на клавіатурі комп'ютера, ніяких по-справжньому корисних знань і навичок для подальшого успіху в дорослому житті школа дитині не дає. Навіть якщо припустити, що саме цей набір фактів для заучування дійсно необхідний дитині, його можна подати в десять разів швидше.
Цим з успіхом займаються репетитори, за сто годин навчаючи дитину тому, чого вчителька не навчила за 10 років і тисячу годин...
Взагалі це дуже дивна система, коли тисяча годин розтягується на кілька років... Уже в інституті кожен предмет дають більшими блоками за півроку чи рік. І дуже дивний метод навчання, коли діти змушені сидіти нерухомо і щось слухати...
Досвід численних батьків абітурієнтів показує, що кілька років вивчення дисципліни - понад тисячу годин у школі плюс домашні завдання - не допомагають учневі знати предмет в обсязі, достатньому для вступу в хороший ВНЗ. В останні два шкільних роки наймається репетитор і заново навчає дитину цьому предмету - як правило, ста годин достатньо, щоб стати одним з кращих в класі.
Я вважаю, що репетитора або комп'ютерні програми, цікаві підручники з «живим» текстом, навчальні фільми, спеціалізовані гуртки та курси можна використовувати з самого початку, у 5-6-7 класах і не мучити дитину цією тисячею годин. А у вільний час дитина може знайти заняття до душі, ЗАМІСТЬ ШКОЛИ.
Школа заважає соціалізації дітей.
Міф другий: школа потрібна для соціалізації дитини.
Соціалізація - процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних установок, соціальних норм і цінностей, знань, навичок, що дозволяють йому успішно функціонувати в суспільстві. (Вікіпедія)
Що можна вважати успіхом в суспільстві? Кого ми вважаємо успішними людьми? Як правило, професіоналів, які добре заробляють своїм ремеслом. Шанованих людей, що роблять свою роботу дуже якісно і отримують за неї гідні гроші.
У будь-якій сфері. Можливо, підприємців - власників бізнесу. Топ-менеджерів. Великих державних чиновників. Громадських діячів, популярних спортсменів, артистів, письменників.
Цих людей відрізняє, в першу чергу, вміння досягати своїх цілей, швидкість мислення, вміння діяти, активність, сила волі, завзятість. І, як правило, вони докладають багато зусиль до досягнення результату. Вміють не кидати справу на півдорозі. Відмінні комунікативні навички: переговори, продаж, публічні виступи, ефективні соціальні зв'язки. Навик миттєво приймати рішення і одразу ж робити, стресостійкість, швидка якісна робота з інформацією, вміння концентруватися на одному, відкинувши все інше. Спостережливість, інтуїція, чутливість, лідерські якості. Здатність робити вибір і нести за нього відповідальність. Щира захопленість своєю справою. І не тільки своєю справою - інтерес до життя і пізнавальна активність у них часто не гірші, ніж у дошкільнят. Уміють відмовитися від непотрібного.
Вміють знайти хороших вчителів (наставників) і швидко навчитися важливого для їхнього розвитку та кар'єри.
Мислять системно і легко займають метапозиції.
Чи навчить цих якостей школа?
Швидше, навпаки... Навіть якщо учневі вдається захопитися кількома предметами, їх не можна вибрати, відмовившись від нецікавого. Їх не можна в рамках школи вивчити глибоко. Найчастіше ними захоплюються поза школою.
Досягнення результату нікого не цікавить - продзвенів дзвоник, і ти зобов'язаний кинути те, що не доробив та йти на наступний урок. Всі 11 років дитину вчать, що результат не потрібен і не важливий. Будь-яка справа має бути кинутою на півдорозі по дзвонику.
Швидкість мислення? При орієнтації на середнячків або слабких учнів? При навчанні застарілими неефективними методами? При повній інтелектуальній залежності від вчителя, коли дозволяється тільки бездумне повторення раніше озвучених фактів? Учневі з високою швидкістю мислення на уроках просто нецікаво. У кращому випадку вчитель просто не заважає йому читати під партою.
Сила волі? Активність? Система докладе всіх зусиль, щоб зробити дитину слухняною. "Будь як усі. Чи не висовуйся", - це та життєва мудрість, яка потрібна для дорослого успіху в суспільстві?
Якісній роботі з інформацією в школі не вчать - більшість середніх учнів не розуміють прочитаний текст, не можуть проаналізувати і сформулювати основну думку.
Відповідальність за вибір? А учням вибору не дають...
Переговори і публічні виступи? Розвиток інтуїції і чутливості? Лідерські якості? Уміння діяти? Взагалі не включені в програму...
Вміння відмовитися від непотрібного вимагають замінити на протилежне: вміння роками терпіти непотрібне і даремне.
Замість внутрішньої референції у дітей виробляється емоційна залежність від часто упередженої думки оточуючих в особі вчителя. Це відбувається на тлі повної підконтрольності учня. У дитини немає права безкарно висловлювати власну думку.
Про хороших вчителів у школі, на жаль, доводиться тільки мріяти. Найчастіше мало хто з міських батьків менш освічений і успішний у суспільстві, ніж вчителі, щоб віддати перевагу вчителеві, як прикладу для наслідування. З сучасними вчителями відбувається так званий «подвійний негативний відбір»: спочатку до педвузів вступають ті, хто не зміг набрати бали у більш престижний ВНЗ, а потім тільки найбільш малоініціативні з випускників залишаються працювати в школі, решта знаходять більш високооплачувану і престижну роботу.
Взагалі єдине суспільство, яке схоже на шкільне у дорослому житті, це в'язниця. Але там ув'язненим легше, ніж дітям: вони різного віку, з різними інтересами, їх не примушують займатися нецікавою справою. Там вони розуміють, за що відбувають покарання. Звільняться вони раніше, ніж через 11 років, якщо не отримали термін за вбивство.
Шкільний клас - модель дорослого суспільства? Це неправда - особисто я не живу в світі, де всі люди одного віку... Де у них немає спільних інтересів... Де я змушена підкорятися невдасі з малою зарплатою... Де як би я не захопилася справою, мені через 45 хвилин треба було б кинути її без досягнення результату і бігти в інше приміщення...
У дорослих людей є вибір: чим займатися (і завжди можна змінити роботу і начальника), з ким спілкуватися, що вважати результатом, які мати інтереси.
У сучасному світі виховання, навчання і соціалізація дитини - це відповідальність батьків. Віддаючи дитину до школи, ми просто влаштовуємося, щоб вона нам не заважала. Покращуємо своє життя за рахунок її майбутньої кар'єри і щастя.
***
Друзі, ми будемо раді почути і вашу думку з цього питання. Маєте що сказати? Пишіть нам, і ми опублікуємо ваш допис у «Блогах Старого Лева».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно