«Мати і не мати» – про життя без прикрас
16.12.2019
У своєму романі «Мати і не мати» Ернест Гемінґвей ідеально описав скруту, яка панувала в Америці після Великої депресії. Коли багатії могли собі дозволити розкішні мандрівки, а більшість людей ледве зводили кінці з кінцями.
Авторка – Марта Мартинюк
Ох, Гемінґвея стиль відчувається одразу: головний герой – Гаррі Морґан – мужній, брутальний, дещо зухвалий, люблячий, але не сентиментальний, з відчуттям обов’язку. Він працює рибалкою, має свій човен.
Такий собі маленький приватний підприємець. На державну роботу він не піде. «Ще чого? Щоб за таку платню помирати з голоду на благо країни? Біса з два вам», – ось його відповідь.
І живе Гаррі собі спокійно зі сім’єю у невеликому містечку Кі-Вест (до Куби рукою сягнути), возить багатеньких туристів на риболовлю, вчить їх цьому ремеслу і слухає, як добре вони живуть. А сам вже подумки рахує, скільки отримає з цієї подорожі, та думає, як зрадіє цьому дружина і діти.
Та життя немилосердне, як і деякі багатенькі туристи. «Але ж не поїду я, чорт забирай, додому голий-босий, щоб подихати ціле літо з голоду. До того ж я маю ще й родину», – каже головний герой.
Не останнє місце у творі займає бар «У Фредді». Там завжди всі напиваються і б’ються (ну знаєте, ця нотка завжди є у творах Гемінґвея). В барі вирішуються всі найважливіші справи і «крутяться» великі гроші. Іншими словами, там епіцентр подій. І коли головного героя обманули, він починає жвавіше думати над заробітком. Все-таки, діти голодні вдома чекають.
І живе Гаррі собі спокійно зі сім’єю у невеликому містечку Кі-Вест (до Куби рукою сягнути), возить багатеньких туристів на риболовлю, вчить їх цьому ремеслу і слухає, як добре вони живуть. А сам вже подумки рахує, скільки отримає з цієї подорожі, та думає, як зрадіє цьому дружина і діти.
Та життя немилосердне, як і деякі багатенькі туристи. «Але ж не поїду я, чорт забирай, додому голий-босий, щоб подихати ціле літо з голоду. До того ж я маю ще й родину», – каже головний герой.
Не останнє місце у творі займає бар «У Фредді». Там завжди всі напиваються і б’ються (ну знаєте, ця нотка завжди є у творах Гемінґвея). В барі вирішуються всі найважливіші справи і «крутяться» великі гроші. Іншими словами, там епіцентр подій. І коли головного героя обманули, він починає жвавіше думати над заробітком. Все-таки, діти голодні вдома чекають.
Зрештою справа доходить до пропозиції дечого кримінального. Гаррі не погоджується раз, другий, п’ятий… Та коли його обманюють і він залишається без грошей – таки погоджується на непевну, дуже ризиковану, але високооплачувану справу. І тут починається найцікавіше – життя просто кидає його зі складного становища у ще гірше.
Багато зброї й алкоголю, кримінал, цілий човен китайців-нелегалів, вбивства, поранення головного героя, грабування банків, конфіскація човна (який, по суті, є годувальником цілої сім’ї), великі втрати тощо.... Але він не здається. Він – зухвалий і сильний, він – годувальник. Він – гемінґвеївський герой.
Є у романі й місце стосункам. Любові і ревнощам. Страшним, злопам’ятним, агресивним ревнощам. Є місце для співчуття і для злоби. Є місце для зневаги і для захоплення. А ще для розпачу: крику душі жінки, яка залишилася без чоловіка, яка не знає, що їй далі робити, бо завжди все вирішував він. Опускаються руки і хочеться кричати! І ти читаєш, кричиш і плачеш разом з нею.
Як же майстерно Гемінґвей вміє описати людські стосунки! Тонко, але так життєво. Без зайвих епітетів, награної ніжності і компліментів. Якщо на душі препаскудно, то він так і пише: «Напився до чортиків від злості», а не «Пригубив кухоль пива в закладі». За це Гемінґвея і любиш – за правду.
Книга написана дуже яскраво: читаючи її, немов дивишся крутий фільм (до слова, за мотивами книги 1944 року зняли однойменний кінопроєкт). Кажуть, що фільм «Мати і не мати» дещо подібний на «Касабланку». Що ж, звучить доволі непогано, по-голлівудськи. Та Гемінґвею не з першого разу вдалося закохати людей у цей твір. Та зрештою після його прочитання враження у пам’яті залишаються надовго.
Роман написаний в далекому 1937 році, а життєві перипетії знайомі і досі. Хіба у нас не було часів, коли у скрутні чати чоловіки займалися нелегальними справами? Та, звісно, були. І будуть. І вони так само шукатимуть різні шляхи заробітку. Це життя і воно циклічне. «Мати і не мати» – це про життя без прикрас. Цим книга і зачіпає струни нашого серця, цим вона і запам’ятовується.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно