0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Ловець ніжності
Random
Про кожну нову книжку, в яку закохуюсь, я починаю розповідати із жаром та захопленням проповідника, рекомендувати її за зручної (і не дуже) нагоди, наполегливо давати прочитати і цитувати у кожній незрозумілій ситуації. За останній час таке було з «Суммою» Нестерович та Іздрика, «І тим, що в гробах» Бондаря і «Далекими близькими» Єрмоленка. Дорогі друзі, готуйтесь – в мене наступає сезон «Ловця океану».
 
Ольга Перехрест, Zaxid.net
 
Тому що «Ловця океану» я вкинула до свого великоднього книжкового наплічника, гадки не маючи про його сюжет – зрештою, мені було байдуже. Тому що прочитала його за якісь нещасні кілька годин, ковтаючи і захлинаючись текстом. Тому що якщо Борхес розповів нам, що одна з чотирьох історій – про фортецю (маючи на думці Трою), то Володимир Єрмоленко розповідає про те, що відбувається із фортецею (а саме – з Троєю) після того, як вона здається, ба більше – що відбувається після повернення того, хто її переміг. Це «Одіссея», розказана у зворотньому напрямку, це розповідь про те, що стається після смерті, це історія вибачень і прийняття помилок, це проща – себто, мабуть, найкраще, що можна було б прочитати перед Великоднем.
 
Але мова навіть не про те. Причина моєї шаленої, глибокої і безсоромної закоханості в цей текст – власне, його мова. Якщо, як казав Тарас Прохасько, однією з задач літератури є введення свідомості у певні змінені стани, то «Ловець океану» безпомилково віднайшов у моїй свідомості точки, що відповідають за ніжність, і тиснув на них протягом усіх 216 сторінок. Відчуття, з яким рибальський гак зачіпляє твої нутрощі десь унизу живота, і тягне їх догори уздовж хребта аж до міжребер’я, ось ця моя болісна і безпритульна ніжність.
 
Це роман про любов. І про біль, що ми завдаємо, кохаючи іншого (інших?). Це про страх довіри, про відповідальність за близьких, про травми, турботу і щастя (а «щастя – у тому, щоб бачити красу, яка неможлива»).
 
Це роман про жінок (байдуже, що головний герой – чоловік, можливо, він тут взагалі лише для того, щоб повернутись у ці місця, адже без Одіссея таке повернення було б безглуздим). Це також дуже жіночний текст, і я віддаю належне авторові, який не соромиться бути у своєму письмі чутливим, чуттєвим, турботливим, схвильованим, наляканим – і ніжним.
 
Саме ця безмежна ніжність, яка «дуже, дуже глибоко», стане причиною того, що наступні півроку я цитуватиму «Ловця океану», а ще за рік – почну його перечитувати.
 
Тому що «Ловець океану» - це історія одночасно про любов, секс, смерть, ніжність і пам’ять. Чого ще можна бажати від історії?
 
Вам може бути цікаво
Роман Саллі Руні «Нормальні люди» вийде українською у «Видавництві Старого Лева»!
Книжковий 2020. Що чекати від Старого Лева (доросла література)
Що відчувати, читаючи «Оптику Бога»
Вірш дня. Григорій Чубай
Створять серіал за циклом книг «Варта» Террі Пратчетта
«До краси» Давіда Фоенкіноса: літературна елегантність та культурна автентичність
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати