Коли життя стає музикою, а музика – рікою
Крисюк Тетяна
23.10.2020
«Доки ти здатний чинити вибір, бути порядною людиною, твоє життя має сенс».
Історія Акселя Віндінґа почалася у романі «До музики». Це перша частина історії норвезького письменника Кетіля Бйорнстада. «Ріка» – продовження.
У другій частині історії Аксель із наївного хлопчика перетворюється на чоловіка, який живе не лише музикою. Він кохає і рятує жінку, якій потрібен. Дебютує на великій сцені – як талановитий музикант і автор своєї «Ріки». Ріки, у якій два потоки, – музика і любов.
У романі «До музики» читач поринає у світ музики – загортається у неї, ніби у м’яку ковдру. Аксель отримує перший сексуальний досвід, закохується, йому розбивають серце, але все це відбувається на тлі музики.
У «Ріці» вона переміщається на друге місце. Перше посідають стосунки Акселя із музикою, жінками і власним життям. Упродовж дев’яти місяців він готується до музичного дебюту, паралельно дебютуючи як чоловік і як митець.
За поведінкою Акселя цікаво спостерігати: він боїться схибити, помилково потрактувати свої почуття до двох жінок. До однієї його вабить, іншу він кохає. А ще він щодня оживляє Сьому сонату Прокоф’єва, 110 опус Бетховена, прелюдію до-дієз мажор і фугу з «Добре темперованого клавіру», том 1. З одного боку, Аксель хоче стати майстром, а з іншого – прагне «звичайного людського щастя, без зусиль». Чи не схибить він, чи не пошкодує про зроблене?
Аксель належить собі. І водночас не належить. Частина його волі і часу – у Сельми Люнґе, «музичного самородка з Німеччини». Вона готує його до дебюту. Частина серця – у закритої і хворої Маріанне Скууґ, частина – у свободолюбної Ребекки Фрост. Ще частину назавжди забрала з собою поранена життям Аня Скууґ. Аксель намагається скласти з уламків різних історій власну, цілісну, не втративши при цьому зв’язок із важливими для нього людьми. І не втративши свій талант, розквітом якого стане його «Ріка». Поряд із ним свої історії пишуть й інші герої. У другій частині роману вони дозволяють собі бути відвертими, дивними і навіть трохи божевільними.
Окреме місце відводиться темі сексуального виховання і сприйняття суспільством жіночого тіла. Одна з героїнь розповідає про викидень, який сама спровокувала, коли її перший сексуальний досвід завершився небажаною вагітністю. Вона не могла поговорити про це з батьками, зробити медикаментозний аборт, як і десятки інших жінок. Лікар міг перервати вагітність тільки за умови, якщо вона загрожувала життю вагітної (йдеться про 1920-1929 роки). Це спричинило ріст підпільних абортів, а разом із цим – кількість смертей після такого втручання. Періодично у тексті зринає посил – тіло жінки належить цій жінці. Вона має право обирати роботу, чоловіка, стиль одягу, музику – тобто все.
Якщо ви не читали роман «До музики», вам буде складно зрозуміти, як і чим живе молодий музикант. Як багато значила і значить музика для Акселя. Письменник порозкидав по тексту окремі деталі із першої частини, аби читач хоча б приблизно розумів, хто є хто. Однак ця історія вартує того, аби ви прочитали її повністю.
Цитати з роману:
«Щоб бути майстром, треба мати силу».
«Деякі люди створені одні для одних, думаю я. Призначені одне одному. І якщо їхні почуття достатньо сильні, вони можуть прочекати одне на одного майже все життя. Або ж створити собі нестерпне пекло, страждаючи від несправедливих звинувачень, надуманих непорозумінь, демонстративних самовбивств на полі битви, де зовсім скоро з’являться найнеочікуваніші перші жертви».
«Грати Шуберта – це знати, що любиш».
«Рояль не розуміє жартів».
«Той, хто ганить сентиментальність, зарозумілий і обкрадає сам себе».
«Не кожному судилося бути композитором. Та селянином теж не кожний може стати».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно