Книга, яка пахне імбирним печивом, какао та ялинкою
Нікітюк Зоя
15.12.2019
«Сказати, що я ревла над цією книгою – не сказати нічого. Я ледь не затопила слізьми весь будинок», – так написала про книгу «Снігова сестричка» одна з видавчинь. І запевнила, що не завадить її прочитати всім, оскільки книга про сум, жаль, співчуття, біль, радість, надію... Відгук мене зацікавив і я також вирішила познайомитись з новинкою «Видавництва Старого Лева» – різдвяною історією норвезької письменниці Маї Люнде.
Коли взяла у руки цю велику книгу з обкладинкою, яка нібито зроблена з червоної тканини із золотими вкрапленнями, зрозуміла – тактильне задоволення від читання точно отримаю. Коли ж побачила ілюстрації – пропала…
Давно не насолоджувалась такими гарними малюнками, де герої, як живі, а з кожної сторінки так і віє різдвяною атмосферою. Коли ж почала читати, одразу зрозуміла – історія мені сподобається, а у другій половині книги я таки теж затопила слізьми весь будинок…
Здавалося б, історія про різдвяні дива, дитяча книга. Тоді до чого тут сльози? Не буду розкривати усі карти, лише трохи розповім сюжет, а ви самі все зрозумієте. Головний герой – Юліан, який народився на Святвечір і цьогоріч йому виповниться десять. Найпрекрасніший день у році для нього – Різдво. Він любив слухати звуки цього свята: дзеленькіт янгольських дзвіночків на камінній полиці, потріскування дров у каміні, пісні, які завжди вмикала мама. Любив і смачні аромати головного зимового свята: пахощі ялинової глиці, ладанки, імбирних пряників, мандаринок, кориці, какао, найгарніші пахощі на світі. Обожнював і ранкове привітання «Вітаємо з днем народження, гарного Різдва, наш різдвяний хлопчику, ходімо снідати й пити какао!». Так було із року в рік. Але цього грудня все змінилось…
У серпні померла його старша сестричка – і все-все у будинку змінилось. Тато не натирав до блиску підсвічник для адвентських свічок бузкового кольору. Мамині обійми вже не були такими теплими, а розмови зводились до відстороненого «Привіт. Як справи у школі?». В оселі навіть перестало пахнути какао і смачною їжею, лише рибними котлетами, які Юліан й молодша сестричка Августа вже зненавиділи.
Залишались лічені дні до свята, а в будинку немає жодної гірлянди. І це дуже засмучує Юліана. Аж поки він не знайомиться із зеленоокою, руденькою, усміхненою й дуже балакучою Гедвіґ. Вона запрошує його до свого дому, який прикрашений неймовірно! А яке смачне какао готує його нова подруга! Дівчинка намагається зробити так, аби Юліан не сумував за відсутністю різдвяного духу в його оселі, за сестрою і за колишніми батьками. Адже ті, з якими нині живе, – нібито не його, якісь чужі, далекі…
В історії з’являється і літній чоловік, який малює, а потім друкує на спеціальному типографському приладі святкові листівки. «Я таких гарних листівок у житті не бачив», – зачаровано розглядає їх у магазині Юліан. Але, щойно хлопчик починає товаришувати з дідусем, руденька Гедвіґ зникає. Чи зустрінуться вони ще? Куди поділись прикраси з її будинку? Чому старенький друг забороняє відвідувати ту оселю? І найголовніше, чи повернеться в родину Юліана радість та чи буде так, як колись? На всі ці запитання ти шукаєш відповіді разом із героєм твору. Усміхаєшся і плачеш, бо все так життєво написано…
«Снігову сестричку» хочеться покласти під ялинку, бо подарунок чудовий і за змістом, і за оформленням. До книги Маї Люнде точно буду звертатись, коли потребуватиму дива, бо є улюблені фрази, гарні різдвяні ілюстрації. А також Люнде стала для мене ще однією улюбленою скандинавською письменницею, як і Фредрік Бакман та Ульф Старк. Їй теж вдалося створити твір, який пахне імбирним печивом, какао та ялинкою, повертає у дитинство і змушує повірити, що дива – поруч. Особливо напередодні Різдва!
Цікавий факт про книгу:
Вперше «Снігова сестричка» вийшла у Норвегії восени 2018 року і одразу стала бестселером. Загальний тираж у країні становив 250 тисяч примірників. Нині права продані у 26 країн світу. Нещодавно компанія Anonymous Content («Вічне сяйво чистого розуму», «Прихована краса», «Крихітка») придбала права на екранізацію.
Ілюстрації до книги малювала норвезька художниця Ліза Айсато. Вона ж створювала чудові малюнки до книги «Дівчинка, яка рятувала книжки» Клауса Гаґерупа (2018 року книга вийшла у «Видавництві Старого Лева»).
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно