Книга-сповідь про країну Повітряних Зміїв
Старовойт Тоня
26.09.2017
У цьому році я зрозуміла: історія – це важливо. Кожен з нас – суміш історичних подій та фактів, завдяки яким ми знаходимось зараз саме тут, на цьому місці.
Коли я читала анотацію до книжки, то мої перші думки були на кшталт: «Ой, оце про Афганістан, незнайому взагалі мені країну. Ой ,та ще й про історичні події. Певно, що книгу доведеться просто прочитати та забути – але ні, ні і ще тисячу разів НІ!».
Ця історія – пекельна рана, яка ще й досі не загоїлась і палає вогнем болю. Ця історія стосується кожного з нас.
Жахи війни та зізнання автора
То чому Халед Госсейні обрав саме Афганістан як мішень оповіді? Відповідь плаває на поверхні – це його домівка, на землі якої він вже не ступить ніколи.
А починалось життя хлопчика з родини середнього класу доволі стандартно. Мати – вчителька у місцевій школі. Халед – старший із п’яти дітей у родині. Країна на той час розвивалась доволі непогано, поєднуючи національну самобутність з тогочасними тенденціями. Так тривало до державного перевороту 1978 року. Року, який змусив здригнутись усе населення та назавжди забути про світле майбутнє.
Хоча Госсейні й не застав війну у тому вигляді, якою її бачили мільйони мешканців - хлопець отримав політичний прихисток у Каліфорнії, - але його твір так і просякнутий від першої до останньої сторінки тим розпачем та кров’ю.
До речі, до створення бестселера №1 Халед десять років пропрацював за фахом, а саме – медиком. Але поклик серця взяв своє, і дебютний роман, «Ловець повітряних зміїв», протримався у топі книжок понад 101 тиждень! Чи потрібні ще докази того, що будь-яка справа, у яку вкладена частинка власної душі, обов’язково буде мати визнання?
Вся нація у тілі одного хлопчика
«Завжди є спосіб знову стати хорошим».
Розповідь починається 2001 року, коли телефонний дзвінок у Сан-Франциско підіймає з ліжка доволі відомого письменника Аміра. Тремтячий голос благає чоловіка приїхати додому, без жодних вагань та безглуздих запитань. Виклик на цьому було завершено.
Дуже різко ми повертаємось у дитинство чоловіка, коли єдиним центром уваги для Аміра були повітряні змії та вірний друг Гассан. Таємничий і такий колоритний Кабул вимальовується на сторінках книжки, що поволі я забувала, де зараз знаходжусь. Мою свідомість пронизали аромати спеції та свіжого кебаба, який тільки-но подали на стіл.
Дитинство Аміра було дійсно щасливим та безхмарним. Люблячий батько, улюблене хобі та справжній друг, який ладен був вбити будь-кого, хто зачепить хлопця. Проте життя завжди трохи складніше, ніж виглядає. І це історія саме про такий випадок.
Як віднайти шлях до пробачення
Взагалі у книзі доволі гармонійно сплелись дві теми: доля Аміра у контексті воєнних дій в Афганістані та доля хлопця, який зрадив чоловічу дружбу, назавжди залишивши дірку у власному серці.
Найбільше мені сподобалось те, як автор вправно робить переходи від вогню в країні до вогню в душі людини. Як поступово ситуація набирає драматичні ознаки, а потім - як та отруйна злива омиває персонажа з голови до ніг. Але який він - шлях до очищення та морального спокою? Та чи можна пробачити людині вчинок, який назавжди змінив хід життя? Я гадаю, кожен відповість сам на це запитання після знайомства з книгою.
Про що, для кого і навіщо?
«Ловець повітряних зміїв» - одна з небагатьох книг, яку дійсно я можу порадити абсолютно всім, не хвилюючись, що розповідь не торкнеться вашого серця. Це саме той приклад, коли історія витримана та настільки досконала, динамічна та захоплива, що кожний епізод змусив мене згадувати, що треба дихати.
Навіщо? Бо це важливо. Важливо пам’ятати про людяність та добро, про мир та війну. Важливо знати, що світ – недосконалий, а люди часом забувають те, ким вони є насправді.
І наостанок
Я благаю, справді благаю, схрещуючи пальці на руках та ногах, не проходити повз цієї книги. Не сходіть один раз у кіно або зекономте на вечері в модному кафе, але знайдіть книгу! Ця книга стала особливою суто для мене, але я впевнена на 200%, що історія про трагічні долі мільйонів людей не зможе залишити осторонь нікого. Просто повірте мені.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно