0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Казка-детектив: рецензія на "Куди зникло море"
Random

Анастасія Кузема, ВВС Україна

Чарівні казкові історії пишуться не лише для дітей, бо створюють їх дорослі, котрі наповнюють себе солодкою меланхолією минулих років і первісних вражень, намагаючись віднайти й відтворити неповторність дитячого сприйняття світу довкола, зобразити погляд, що бачить поза умовностями повсякденності й законами реальності, бо реальність дитини відмінна від тої, що її бачать дорослі, химерна, підпорядкована іншим правилам, але розписана яскравими відчуттями.

Людина зберігає в пам’яті дитячі спогади - кадри з життя, схоплені у всій насиченості барв, сонячні епізоди, які втілюють враження від перших доторків до добра і любові. Казка – це своєрідна пародія на існуючий світ, куди дитячий письменник переміщує вартісне і самоцінне, вічне і самобутнє.

Власний чарівний світ витворили і Тарас й Мар’яна Прохаськи у дитячій книжці "Куди зникло море". За простим, невибагливим сюжетом про викрадення картини і її повернення власнику лежить низка деталей, які роблять зображуване живим і повнокровним, розширюють межі сприймання та створюють низку асоціацій, які взяті разом формують живу, теплу атмосферу, що видається натуральною і дійсною.

Реальний світ, схоплений у чарівних деталях, опиняється лісом, котрий населяють олюднені звірі: вони ласують кавою з молоком і прохолодними коктейлями, готують кутю з родзинками (обов’язковий інгредієнт!), вирощують орхідеї у власному дворі і шукають пригод. Легка і яскрава літня історія простягається як шлях від дитинства до дорослого життя, і ось, коли ти відчуваєш душевну порожнечу, бо з’їдені останні родзинки, сердечний потяг тягне у далекі гори, де стоїть налитий виноград, оазу дитинства, щоб зачерпнути з того джерела, "де так багато сонця, що від нього виноградні ягоди стають солодкими і духмяними". Так, мама кротячої родини, що "уміла здійснювати свої мрії", зі своїми близькими подорожує у край свого дитинства, аби зібрати родзинки для традиційної різдвяної куті, а наймолодші члени родини та їхня приятелька лишаються пізнавати світ самотужки за відсутності старших.

Коли діти залишаються вдома самі, вони опиняються у світі дорослих, який перетворюють згідно до власних уявлень: так, кава з молоком, яку любить вживати Мама, стає молоком з кількома краплями кави, що йменується "кавою з молоком". Це принцип дитячого підходу до речей – змінювати сутність явища з тим, щоб обернути його на добре. Вони випробовують себе у ролі дорослих з тим, щоб перейняти від них найкраще, найсакральніше: уміння порадити і втішити, створити затишок і тепло, поділитися частинкою душевного світла з іншою істотою – і очарівнити його перенесенням до напівуявного, магічного світу.

Так, кротенята мають перелік настанов, який радить запрошувати гостей і ходити в гості, бавитись і смакувати весну і літо в кольорових пейзажах: гамак, натягнутий між деревами, весняна злива (за вікном шумить вода, а маленька компанія ховається від дощу в затишній атмосфері зі смаком гарячого какао), ранкові сніданки на трьох (устатковані різноманітними продуктами усіх кольорів веселки), прогулянки калюжами лісу, де пахне дощовою свіжістю, пошуки щасливої бузкової квітки з п’ятьома пелюстками, зоряне літнє небо ввечері.

Для маленького читача книга відкривається глибинністю і посутністю деталей, пов’язаних з перцептивним сприйняттям: кольори, смаки, запахи – до всього звертаються автори, аби увиразнити і оживити героїв. У прагненні пізнати світ маленькі звірята наважуються відвідати terra incognita - Грабовий ліс, де вперше стикаються з Хаосом ( в лісі "можна все, що хочеш") і атракціонами, що нагадують колізію існування людини (підйом на верхівку – неочікуваний спуск поруч із незаперечним бажанням руху), і проблема вибору постає перед ними гостріше: що сприйняти у власну душу – зло чи добро.

Маленька дитяча книжечка володіє філософською глибиною: у образах дорослих, охоплених ностальгією (Горностай – колекціонер старих полотен, він прагне вхопити минуле і безнадійно захоплений тим, що пішло у безвість: "коли його питали, чому саме старі, то він починав переконувати, що тепер уже нічого не вміють робити так добре, як колись" -, його захоплення поглинає повну його істоту: "показувати красу комусь іншому йому подобалось набагато більше, ніж бути з нею поряд», воно змушує Горностая марити картиною, що не стала частиною його колекції, і цей фанатизм примушує його щовечора сідати за столик у кафе "Над дубом", аби поринути у старовинний морський пейзаж; захоплений своєю картиною і власник кафе Іжак, для якого вона стає уособленням мрій і звершень мандрівної юності), однак ця ностальгія є джерелом внутрішнього щастя, натомість співачка Соня Садова намагається здобути собі це щастя і викрадає картину з кафе, яка є такою цінною для Їжака і Горностая, однак уявлене не досягається, бо Соня замість глибинних вражень, душевного піднесення обирає комфорт і популярність, загубивши в собі дитину, яка була вартовим її духу й емоційного натхнення. Дитячі радощі, такі як гойдалка, не цікавлять Соню, але Небесна гойдалка, яка мала подарувати їй щастя польоту, стає щастям для найменших.

Діти злітають у небо: прагнення недосяжної височини є важливішим для них за існуючі потреби. Натомість товаришки героїв Ержіка і Жужіка віддають перевагу звичайному, залишаючи нереальне за гранню власного сприйняття, отже, вони "подумали, що це їм сниться, і пішли далі спати".

Діти у пошуках моря, і це – море життя, хвилюючий вир, який поглинає всю сутність людини, в боротьбі з яким вона позбавляється ілюзії, сподівання, надії, але джерелом душевної наснаги для неї стає дитинне - невтрачене бажання сягнути невідомої блакиті, що стає порятунком з душевної кризи на шляху до блакитного моря мрії, яке одвічно кличе людство вперед.

На особливу увагу заслуговують й ілюстрації до книги, виконані співавторкою Мар’яною Прохасько у особливому стилі, який дає ключ до двопланового розуміння твору. Вони не тільки відтінюють почування і задум авторів, але й створюють враження інтимного розмови сам-на-сам з маленьким читачем завдяки своїй простоті та невибагливості й водночас глибокій образності, детальності й динамічності.

З іншого боку, вони привідкривають глибинне розуміння казки-притчі: розмиті контури створюють уявлення про розширення простору і часу дії до безмежності , а простота малюнку повертає в часи дитинства, коли все було простим і ясним.

Вам може бути цікаво
Юрко Іздрик: Я перекладаю на слова власні переживання
Маріанна Кіяновська: «"Іван і Феба" – це абсолютний роман»
Олег Сенцов: «У кожної людини можна чогось навчитися, попри її посади і регалії»
Дорж Бату: Я знайшов в Україні справжнє суспільство, де поважають одне одного
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
Ірина Славінська: «Перед кожним із нас уявне трюмо – у кожному з дзеркал ми трохи інші, це наші запасні життя»
stary_lev Стежити
дописів читачів