«Чоловік, який вирощував комети»: історія про силу духу та здійсненну мрію
Варламова Ірина
15.08.2017
Є книжки, які чітко можна назвати дитячими, і є доросла література. А ось коли відкриваєш для себе слово, написане «поетесою дитячих душ», натрапляєш на туманну межу. Твір ніби і дорослий, адже зачіпаються серйозні теми, і наче для дітей, бо зрозуміло та відкрито написано.
Це не єдині відчуття, які переживаєш у ролі читача таких книг. А особливо, коли за справу береться майстер дитячої психології. Анджела Нанетті має неабиякий хист відчувати настрій дитячих душ, їхні щемні відчуття самопізнання, світосприйняття.
Анджела Нанетті – італійська письменниця, автор близько 30-ти книжок. Її блискуча літературна діяльність почалася з 1995 року, хоча свої перші твори вона написала набагато раніше. Неодноразово номінувалася на премію Астрід Ліндґрен, має відзнаки та премії імені Г.К.Андресена, дві її книжки увійшли до світового каталогу дитячої та підліткової літератури «Білі Круки» – «Мій дідусь був черешнею», «Чоловік, який вирощував комети».
Вічна тема у зоряному поданні
Головною темою книги «Чоловік, який вирощував комети» сама авторка називає сім’ю та батьківство. Суть батьківства, тривалість та наповнення. Головні герої: Міріам, її два сини Арно та Бруно, пан Лоренц, Орія, вівця Коко та ще декілька пересічних персонажів, які не менше за інших підсилюють викладену історію.
Ця повість розкриває дітям світ пізнання самого себе, відчуття щастя, власних природних прав, сили мати мрію та сміливості мріяти до кінця.
«Відмовлятися від мрій не годиться, навіть якщо вони від нас ідуть. Так не можна.» С.109
Хто запам’ятається читачу?
Головний герой Арно – хлопчик із витонченою душею. Справедливий не по віку, чуттєвий, уважний до природи: «... пообіцяв згодом принести на його могилу квітів і равликів або якусь гарну галузку чи молоденькі, пропахлі живицею соснові шишки...».
Арно має сміливість говорити правду у вічі: «Тобі не можна туди йти, і ти це знаєш! Знаєш!», і, водночас, терпляче вміння не зронити зайвого: «А ти?» – мало не злетіло з язика хлопцеві».
Непросте батьківство: вплив на дітей
Навколо хлопчакового, ще такого неусталеного сприйняття світу, розвивається непроста картина. Важкі моменти батьківства, руйнування духовних стовпів, які тримали мрії хлопця. Пізнання себе, як окремої особистості, з принципами і бажаннями, які вище чиїхось нарікань, дорожче осудів, чужих поглядів, зручності.
Тут постане питання безпеки рідних, поступу заради любові, втрати заради щастя. Арно має пройти випробування старшого брата, біль хоч і нечастих, але сумних розлук із мамою. Має віддано боротися за свою мрію, захищати матір і стійко переносити удари іноді навіть від тих, кому довіряв.
Міріам – самотня і слабка?
Ще хотілося б відзначити повість за сильний портрет жінки. Міріам на сторінках, написаних Анджелою Нанетті, не просить допомоги у першого зустрічного, не вкорочує собі життєвих випробувань, картаючись тим, що виховує двох синів сама. Міріам не застосовує примусу, говорить з дітьми на рівних. Їхня ідилія з такими різними хлопцями – світлим і чуттєвим Арно, чорнявим та спраглим до забавлянь малим Бруно, – не знає жорстокості, необґрунтованих заборон.
Ілюстрації, які повертають до власних спогадів
Під час читання твору Анджели Нанетті мені уявлялися Карпати. Таємничі ліси, тріскотіння ватри, пухнасті вівці, мудрі самотні діди, зоряне небо... Але ж ні, то було Ісбуе, з усіма прилеглими околицями. А причиною моєї уявної паралелі стали неперевершені ілюстрації Анастасії Стефурак, яка підсилила таємничу атмосферу всієї оповіді пастельними, серпанковими, зоряними кольорами. Роботи Анастасії Стефурак надзвичайно впізнавані та гідно відзначені.
Зона комфорту чи право на злість?
Авторка тонко передала відчуття хлопця, у світ якого вривається хтось чужий, з неприйнятними принципами, із жорсткою, з корисливою поведінкою. Хтось такий, що руйнує найціннішу зону комфорту та безпеки: «Навіть твоя мати, яка вірить геть у все... Але менше з тим: тепер я візьмуся за це сам!».
Така історія не могла бути завершена інакше, ніж щасливим кінцем. ЇЇ фінал став найбільш повчальною частиною – для Арно, для Міріам, для Лоренца, для читача, звісно. Як і початок, закінчення книги символічно описане таємничим портретом ночі. І якщо вступ історії осяяли зорі, то кінець – довгождана комета і квітка…
Книги на тему. Кому читати
Головний герой книги вірний своїм особистим принципам та почуттям, то ж раджу читати її хлопцям. Дівчатам, які прагнуть досягати омріяного, а не нав’язаного. На цю ж тему можна також прочитати «Паперову царівну» О.Лущевської.
Мастрідом вважаю цю книгу абсолютно для всіх мам і татусів – книга наповнить їхні тихі вечори розмовами про дуже важливі речі.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно