«Чаротворці»: за крок від краху Всесвіту
Старовойт Тоня
05.05.2019
Щоразу нова книга Пратчетта — немов корзинка цукерок після кількох тижнів правильного харчування. І смачно, і солодко, і відірватись несила аж до останнього речення. Феномен успіху Террі Пратчетта можна обговорювати довго, бо цикл книг про Дискосвіт не є типовим фентезі. Окрім вигаданого унікального світу, автор начиняє розповідь філософськими роздумами про вічне: природу добра та зла, справедливості та кари за аморальність.
Читачі цінують історії за легкість у формі та гумор в тексті. Пратчетт, як типовий англієць, витончено використовує лексичні прийоми для досягнення комічного та не боїться експериментувати з жартами, що містять в собі інколи й напіверотичне підґрунтя.
« – Вибачте. Не знаю, чому, але перспектива неминучої смерті в невідомих землях від кігтів екзотичних монстрів — не для мене. Я вже таке пробував, але якось не втягнувся. Кожному своє, кажу я, мене ж створили для нудьги».
Формула успіху
Террі Пратчетт є одним з найпопулярніших авторів як в Британії, так і у світі загалом. Читач Пратчетта різний за віком, політичними поглядами чи релігійними переконаннями. Письменник зумів зацікавити своїм непересічним фентезі різну аудиторію. Як же йому це вдалося?
1. Оманливе перше враження
Хоча стиль Пратчетта і виглядає дуже простим у прочитанні, але сенс прихований глибше. У кожному романі чоловік зачіпає ту чи іншу суспільно-морально проблему та аналізує її з точки зору мешканців Дискосвіту та їхніх перипетії. Так, наприклад, конфлікт у «Чаротворцях» зосереджений на амбіціях чаклунів та синхронізацією них (амбіцій) у життя Дискосвіту. Бо коли постає питання між задоволенням власних цілей та гармонією Всесвіту, то вибір здається не таким вже й очевидним.
І загалом тему самоідентифікації Пратчетт порушує вкрай гостро, наголошуючи:
«Талант визначає лише те, що ти практикуєш. Він не визначає те, ким ти є. Глибоко всередині, маю на увазі. Якщо ти знаєш, ким ти є, ти здатен на все. Саме тому чаротворці такі могутні.
Найважливіше — знати, ким ти є насправді».
2. Легкість та лаконічність
Одна думка — одне речення. Такою формулою керується письменник. Йому не потрібно закручувати розлогі фрази зі зворотами та метафорами. Чим коротше та простіше, тим зрозуміліше. А це — справжній ключ до серця читача.
3. Гумор
Окремим пунктом варто наголосити на елементах комічного в романах Пратчетта. Тут, до речі, автор залишає простір для фантазій та різних жанрів жарту, але одне залишається завжди незмінним — світлий мотив та добро, що просякає кожну репліку.
Чаротворець сер Пратчетт
«Чаротворці» — третій роман з підциклу «Ринсвінд». Історія зосереджена на невдасі-недочарівникові Ринсвіндові. Під час навчання у Невидній академії (аналозі роулінґівського Хоґвартсу) студент зазирнув до Книги Восьми Заклинань, а воно втекло із документа, що регламентує магічні та світові порядки, та назавжди оселилося в голові Ринсвінда. Саме з тих часів юнак не зміг вивчити жодне із заклинань й фігурує в романах Пратчетта як боягуз та радше щасливчик, аніж професійний чаклун.
Перша книга, «Колір магії», розповіла нам про постать головного героя та познайомила з його другом-мандрівником Двоцвітом. А їхні пригоди Пратчетт продовжив у наступному романі «Химерне сяйво», де письменник виявив нову проблему для друзів — зловісну зорю, що загрожує знищенням Дискосвіту.
«Чаротворці» відразу читається як нова історія про старих персонажів. Двоцвіт, на жаль, вже не фігурує в історії, але Пратчетт залишив найулюбленіших героїв з циклів: Ринсвінда, бібліотекаря-мавпу, Багаж та Смерть. Сюжет простий: перед читачам та стінами Невидної академії з’являється чарівник Койн, восьмий син восьмого сина. Іншими словами — чарівник у квадраті або ж джерело магії. Мотивація хлопця видається теж зрозумілою — посісти трон та відродити забуту сильну магію завдяки чарам та успадкованому костурові. Але Дискосвіт може зникнути під тиском таких сил. Тож на противагу Койну та його амбіціям Пратчетт ставить вже знайомого нам Ринсвінда та його нових друзів, Коніну та Найджела.
У цій історії Пратчетт розкриє нову сторону мужності чарівника-невдахи та познайомить нас із більш вдумливим та хоробрим Ринсвіндом, що боронить цілісність світу навіть попри власний страх та обачність.
« – Я не знаю, що мені робити, — зізнався він.
– Не біда. Усе моє життя минає з подібною думкою, — підбадьорливо сказав Ринсвінд. — Майже завжди я в повній розгубленості, — він дещо завагався. — Мені здається, у цьому й суть людської природи».
Загалом «Чаротворці» — якісне продовження підциклу, що занурює читача в інший світ, але все ж таки змушує роздумувати й про вічні та актуальні на зараз питання.
Краще не сумніватися, а просто поринати у світ магії та розмов про милих кошенят від самого СМЕРТІ.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно