Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Кізима Олеся
Знайти «своїх людей», або «Історія, яку розповіла Жука»
Random
Ось уже понад десять тисяч років собака, ставши найкращим другом людини, зберігає свою вірність та відданість нам, людям. Ми назавжди відповідальні за тих, кого приручили, та чи пам’ятаємо про свій обов’язок вічної дружби сьогодні – у високорозвиненому ХХІ столітті? Так, змінити увесь світ неможливо, однак кожному під силу зробити його привітнішим хоча б для одного чотирилапого безхатька. Людина ж бо починається з любові до братів своїх менших…
 
«Мені хотілось у цій книжці показати дітям (і їхнім батькам), що прихистити собаку з вулиці – класно і не страшно, що кожний песик заслуговує на безпечне домашнє життя, любов і турботу. Собаки – це живі створіння, які, як і люди, відчувають страх, біль, сум, щастя, радість», – розповідає про свій письменницький дебют – «Історію, яку розповіла Жука» – українська художниця та ілюстраторка Грася Олійко, додаючи: «Я хочу донести, що й маленька дитина, і доросла людина має вибір: пройти повз безпритульну голодну тварину або допомогти їй. Ти можеш обрати собаку певної породи і купити за купу грошей, а можеш взяти собаку з вулиці або з притулку, врятувати її і подарувати нове життя. Тому що все починається саме з тебе».
 
 
 
Цікаво, що спочатку виникла історія про Жуку, а вже потім авторка прихистила Санту, яка виявилася дуже схожою на головну героїню казки. Новій собаці обрали таке ім’я невипадково: вона з’явилася в житті Грасі напередодні Різдва, склавши компанію знайденим на вулиці раніше домашнім улюбленцям – двом котикам та песику.
 
Знайомтесь, Жука – весела, допитлива собачка, яка «навіть бачила справжню козу. Цікаво, навіщо їй такі гострі ріжки?». Вона живе на заправці зі своїм братиком Сіріусом, де їх підгодовує смачними сосисками тітка Ганя, працівниця кав’ярні.
Та з приходом холодної зими безтурботне життя цуценят закінчується: добродійка кудись зникає, а їх обох вирішують позбутися, відвозячи подалі, на узбіччя… «Куди йти? Де шукати їжу і прихисток? Знаєш, як важко собаці без людини, самій у цілім світі. От якби тітка Ганя знайшлася», – читаємо далі, співпереживаючи поневіряння залишених напризволяще чотирилапих. На щастя, доля виявляється прихильною до наших героїв: песиків підбирають з узбіччя небайдужі люди – сім’я, яка подарує Жуці та Сіріусу не лише теплу домівку, опіку і любов, а й – хто б міг подумати! – здійснення їхньої найзаповітнішої мрії, а саме віднайдення тітки Гані! «Тепер ми одна родина. Яке це щастя – мати родину і дім, де тебе люблять. Жити в безпеці і затишку. Не шукати кожного дня, що поїсти і де зігрітися. Я дуже люблю своїх людей, вони у мене – найкращі».
 
Що найдужче зачаровує у цьому виданні, то це незвичні об’ємні ілюстрації: вони створені у колажній техніці з використанням різнотекстурних матеріалів, за допомогою яких авторка надзвичайно тонко зуміла передати атмосферність, настроєвість та емоційність історії, котра неодмінно припаде до душі усім, незалежно від віку. Власне оповідь є зворушливим собачим детективом від першої особи, завдяки чому випадає нагода побачити світ очима Жуки та зрозуміти, що братам нашим меншим (зрештою, і не лише їм!) для щастя потрібно зовсім небагато – просто знайти «своїх людей»…
 
 
Саме тому книжка-картинка «Історія, яку розповіла Жука» стане чудовим варіантом для особливих сімейних сторітаймів, під час яких із маленькими читачами у доступній формі можна (і треба!) обговорювати важливі питання відповідального та гуманного ставлення як до домашніх улюбленців, так і до навколишнього середовища загалом.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage