Збірка оповідань і новел воїна Олександра Осадка «Жити не можна померти» нещодавно вийшла посмертно. Ці дотепні і життєві тексти знайомлять читача із неймовірною людиною, що вміла тонко підмічати деталі, іронічно сміятися і природньо відтворювати діалоги колоритних і простих людей. Книжка Олександра розчулить, розвеселить і нагадає когось знайомого. Тут описано наші «картопляні» традиції, побутові протистояння, суперечності між поколіннями… Сім історій, сім сюжетів списаних з іще мирної реальності, – це все, що встиг написати Олександр. Відкриваючи книжку, ми відкриваємо для себе світлого і щирого чоловіка, який героїчно загинув, в пам’ять про нього і подвиг, який щоденно чинять сотні тисяч захисників і захисниць.

Юлія Мусаковська розповідає: «”Танцюй так, ніби ніхто не бачить,”  – Сашко писав саме так. Без умовностей, не обираючи правильних, резонуючих тем. Писав про щоденне життя простих людей, навмисне згущуючи фарби, з блискучою іронією та гумором. Сашко бачив цей світ, розумів, що існування в ньому є складним і часом болісним, і володів даром співпереживання. Він створив образи, серед яких кожен може упізнати сусіда, знайомого чи родича, і ці далекі від ідеалу персонажі викликають щиру симпатію. Водночас він передав своє захоплення такими рисами українців як сміливість і стійкість у відстоюванні свого, згуртованість, винахідливість, хазяйновитість, що проявляються в різних життєвих ситуаціях. В його оповіданнях, написаних в кінці 2000-х, постає Україна, яка відкидає радянщину, меншовартість, здатна покарати зло і захистити себе та свою ідентичність. Наша література втратила в особі Сашка Осадка талановитого письменника, який міг би розповісти ще так багато історій в дотепних деталях, з життєствердним гумором і без прикрас».