"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Шиманська Анна

«Природа всіх речей» — бестселер Елізабет Ґілберт, авторки всесвітньо відомих романів «Їсти, молитися, кохати» та «Місто дівчат». Це дивовижна історія про дорослішання й пошуки себе, жагу пізнання, сексуальність, свободу і відвагу. Ось що про книгу розповідає письменниця Євгенія Завалій:

***

Якщо ви любите родинні саги й історії про те, як одні покоління зіпсували життя наступним, – вам сподобається.

Генрі Віттекер – син садівника, авантюрист, який у XVIII ст. зміг розбагатіти, підвищити соціальний статус, переїхати в Америку і побудувати маєток – батько Алми. Її мати – Беатрікс походить з голландської родини, має буржуазну етику і завжди знає як чинити правильно. І Генрі, і Бестрікс знаються на ботаніці, на якій і засноване багатство родини – вирощування і торгівля рослинами.

Тому Алма з дитинства приречена бути вченою. Вона розумна, талановита, але вона жінка. Її названа сестра Пруденс не цікавитися ботанікою, проте дуже красива. З дитинства вони обидві скалічені ставленням батьків: Алма тим, що вона не красива. А Пруденс тим, що вона не розумна. Але насправді це не так. Але саме з цього і починаються всі біди із заміжжям і кар‘єрами цих жінок.

А ще це роман про рослини, ботаніку і безстрашних людей, які досліджували світ й робили відкриття. Дуже цікаво, наприклад, що в ті часи шлях із Філадельфії до Гаїті займав 7 місяців.

Врешті Алма, все життя досліджуючи мохи, змогла сформулювати теорію природного добору і еволюції приблизно в один час з Дарвіном. І повірте, раніше я й не думала, що мохи – це так цікаво.

І головне – ця книжка про прийняття себе такими, якими ми створені. З вадами, не красою, бажанням досліджувати мохи. В кінці 90-річна Алма розмірковує над тим, що хоч більшість її бажань так і не справдились, все одно вона щаслива, бо могла бачити й досліджувати наш дивовижний світ.

І я не могла не думати про знання, поки читала. Скільки всього ми знаємо сьогодні, що було таємницею для людей всього 200 років тому. І це дивовижно. І так – не всі наші бажання і мрії справджуються. Але краще все-таки жити, коли у тебе є мозок, ніж коли немає.

 

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage