Як знайти спільну мову з підлітком
15.10.2014
Всі ми ростемо та розвиваємось, наші малята рано чи пізно стануть підлітками, а це - перший і дуже важкий крок до дорослішання та самостійності. Підлітковий період характеризується низкою проблем: бурхливі емоції, нестриманість, бунтівні настрої, конфліктність…. І усе це повинні перетерпіти як діти, так і батьки. Як це зробити – радить психолог Людмила Салоід.
Як вгамувати «вибух» емоцій?
У житті та організмі підлітка відбувається багато змін: гормони вирують, змінюються компанії друзів, з’являються нові захоплення тощо. І врешті збуджений насиченим життям підліток приходить додому та розв’язує конфлікти. Часто звучать заяви на зразок: «Я більше не піду до школи», «Я гулятиму до пізньої ночі» та подібні.
Як реагувати батькам? Передусім, варто заспокоїтись. Нехай дитина проговорить усі свої претензії та бажання без перебивання. Лише тоді і ви висловіть свою думку. Так ви дасте підлітку зрозуміти, що поважаєте його позицію і готові обговорити конкретні питання. Якщо ж почати перебивати дитину, кричати, вважайте, що цю суперечку ви програли.
Підліток та самоаналіз
Дуже важливим моментом у розмові з підлітками, а згодом і їхньому дорослому житті, є самоаналіз. Якщо людина може розібратися у недоліках ситуації та своїх конкретних промахах, то вирішення проблеми буде швидшим і результативнішим.
Коли обговорюєте з підлітком певну проблему, уникайте різких висловів, повчань та нарікань. Натяками та спрямовуючими питаннями з’ясуйте у дитини, що спричинило таку поведінку. Це можуть бути конфлікти із однолітками, сварка з вчителями, родинні недомовки, творча криза, нещасне перше кохання тощо. Обговоріть це з дитиною, не засуджуючи її при цьому. Спробуйте разом скласти план дій та вирішення проблеми. Спершу дитина займатиметься самоаналізом з вами, згодом навчиться робити це самостійно.
Дитина і самокритика
Часто спроба проаналізувати дії дитини переростає у критику. Грань між самоаналізом та самокритикою дуже тонка. Якщо перше має на меті проаналізувати причини конкретної дії та знайти шляхи вирішення проблеми, то самокритика спрямована на звинувачення дитини у негативних вчинках.
Коли хочете поговорити з дитиною з приводу якоїсь неприємної ситуації, спершу оцініть свій стан. Якщо ви злі та роздратовані, краще відкласти розмову, інакше можете наговорити дитині зайвого. А, здавалося б, звичайні фрази «Я ж тобі говорила!», «Тебе неможливо витримати» та інші здатні закарбуватися у пам’яті дитини та занизити її самооцінку, яку підняти в майбутньому буде не так і легко. Коли ж таки ведете розмову із підлітком, намагайтесь зосередитись на його вчинках, а не ньому самому. Нехай він зрозуміє: поганий не він, а його вчинок.
Як же поводитись батькам підлітка?
1. Дайте дитині більше свободи. Зазвичай, бунти та неслух – це спроби бути самостійним та вийти з-під батьківської опіки.
2. Уникайте повчань. Нудні нотації та розмови з підвищеним голосом не дадуть жодного ефекту. Спокійно та врівноважено поговоріть з дитиною. Пам’ятайте, вона має таке ж право на власну думку, як і ви.
3. Не спрямовуйте своє розчарування на особистість дитини, натомість наголосіть на негативі вчинку.
4. Скандали ніколи не допомагають. Навчіться знаходити компроміс із дитиною.
5. Будьте розумнішими. Якщо не хочете ще більше загострити ситуацію, припиніть провокувати підлітка з його нестабільним вулканом емоцій. Змовчіть, тоді не буде до чого придиратися.
6. Не переходьте на особистості. Коли розмовляєте з дитиною, не потрібно згадувати усі її погрішності. Врешті, як вирішувати конфлікти, діти вчаться у батьків.
7. Ви – приклад. Будьте терпимими та логічними. Не відволікайтесь від основної теми, не показуйте свій страх чи слабкість. Діти все це відчувають і згодом наслідують.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно