Сашко Дерманський, майстер захопливих лякачно-кумедних історій, подарував читачам нову, бешкетливу та кумедну книжулю про привидів! І, якщо хтось думав, що вони (примари) всі схожі між собою – то як же ви помилялися! Кожен із них – зі своїм характером, харизмою, унікальністю, бажаннями і навіть страхами! Так-так, вам не почулося! Навіть привиди мають свої страхи! Але не будемо забігати наперед – познайомимося із кожним привидусиком окремо у яскравій новинці для маленьких читак віком від 6 до 8 років «День народження Привида» від Видавництва Старого Лева!

 

Марта

Якщо можна мати серед привидів улюбленців, то особисто у мене це буде зловісна Марта.

«У небі догасав останній вогник. Марта линула над вологою бруківкою вузенької вулички. В одній руці вона тримала за шию здохлу ворону, а в іншій – букетик кульбаб».

Привидка намагається здаватися ну ду-у-уже загрозливою, при цьому кілька разів за хвилину сама «ледь не оживає» з переляку, допомагає трирічному малюку, який загубився (що із якогось дива її бачить та називає «тютя!»), захищає його від зграї безпритульних собак, відводить до поліцейського відділку і навіть своєю здобиччю (здохлою вороною) ділиться (що зробиш, якщо малий просить!). Ось такі вони, зловісні привидки! 

Громобій

А про привида Громобоя ви чули? Це той, що лякав літаки, придурювався хмаркою (то схожою на велетенське морозиво, то на рожевого метелика чи білесенького зайчика) і вдачу мав нікудишню, можна навіть сказати – капосну (бо потім як торохне громом і кресоне  блискавицею перед самим носом літака – і знай регоче собі на все небо).

Але одного разу зовсім маленький літачок показав нахабному привиду, де раки зимують! Як? Дізнаєтеся, прочитавши цю історію!

 

Зелепонь

Де ті привиди тільки не ховаються, навіть у телевізорах! Ось як Зелепонь, наприклад. То така пані, що може залізти у серіал, і перекривляти там закоханих героїв, наприклад. Або перебивати коментаторів футбольних матчів (у кращому випадку!). Або замість аркушу з новинами підкласти ведучому рецепт малинового сиропу! Керівники телебачення намагалися впіймати бешкетницю, але чи стане їм це до снаги ? І, наступного разу, коли будете дивитися телебачення – не забувайте: там може бути Зелепонь!

 

Май Онес

«Від людського ока справжнє мистецтво не сховаєш. Надто привидяцьке. Бо деякі привиди до мистецтва охочі. Малюють. А люди від того мистецтва, між іншим, нервові робляться».

Ось так і головний герой оповідки, обдарований привид зі стародавнього знатного роду, Май Онес, творив на власний смак: щоночі малював на підлозі корчми велику червону пляму. Тільки й встигай  власнику вранці її витирати, щоб відвідувачі не лякалися!  Але одного разу наш привид такого у корчмі натворив-набешкетував, що навіть соус власного виробництва, сам того не бажаючи, вигадав! Тепер його знають (соус, мається на увазі) ледь не по всьому світу! Здогадалися, що ми маємо на увазі?)

Сашука Писука

А це той привид, завдяки якому й зібрались усі вже знайомі нам  примари за одним святковим столом і під обкладинкою цієї неймовірної книжулі. Так, привиди також святкують Дні народження та запрошують на них своїх друзів! Щоправда, меню у них дещо специфічне: непритомність тушкована,  заливні переляки, а то ще й справжня гикавка, приготовлена із обсмаженою цибулькою! Виявляється, привид Сашука Писука дуже любить кульбабки, а найбільше – своїх товаришів!  Тож свято вийшло на славу! Хай і у нас буде більше  причин для радощів та святкувань, і менше – для суму!

 

***

А ще читач почує історію про привида Рудого Зуба, на якого самого напало страховисько, жадібне до золота; про Летючого Голландця, – примару, якого корабель «сліпих» надурив; страшенно скупого Балухатого Блюма; красунечку привидку Гапуню (як тяжко, коли ти хочеш когось налякати – а у тебе одразу ж закохуються!) і її  сестру лякливу Луїзу (страшенну боягузку!) та їхню бабусечку Жахливу Жозефіну…  

Іноді привиди бувають справдешні, прозорі, а іноді – інакші, у простирадла замотані. Простирадляні привиди – це коли тобі не хочеться допомагати мамі готувати вечерю, і ти разом з татом замотуєшся у простирадло, ховаєшся у шафі і наминаєш там іриски.  От тільки є ризик, що мамі також захочеться до вас приєднатися! Можна так залишитися без вечері!

 

Страшна таємниця успіху Сашка Дерманського :)

А  страшної таємниці ніякої й нема! Письменник просто дуже любить писати історії для і про дітей! І саме тому вони у нього вичакловуються такими щирими, добрими, цікавезними, захопливими, смішними, розбишацькими і справдешніми!

Гумор Сашка Дерманського настільки яскравий і барвистий, що різнокольоровими промінцями розсіюється на читачів книжки: усмішки та покращення настрою вам гарантоване!

А, ще забули сказати: книга якнайкраще підходить для сімейних читань.  Тому, якщо навіть ваш малюк ще не дуже гарно читає – ви можете уявляти пригоди привидів і привидок разом, у  затишній компанії, при цьому ще і розглядаючи малюнки!

А ще у кожній історії можна знайти частинку добра: пораду, заховану між сторінками та рядками історій: як бути самим собою, чому варто допомагати іншим, не хизуватися надміру своїми можливостями та як усвідомити шкоду жадібності.

Казкові, детальні, із любов’ю вималювані ілюстрації Наталки Гайди додають цій чудовій книжечці атмосферності та кумедності.

 

Цікавущих привидяцьких вам історій!