Як поводитися з чутливими дітьми

26.09.2014

Часто доводиться бачити сором’язливих діток, які бояться відірватися від маминої спідниці, за якою ховаються. Таких дітей називають чутливими. Їм важко адаптуватися до світу і підтримувати контакт з іншими. Але переробляти і намагатись перевиховати малюка не можна. Про чутливих дітей та як себе з ними поводити розповідає дитячий та сімейний психолог, гельштат-терапевт Ольга Наталенко.

Як розпізнати чутливих дітей:

- вони можуть боятися нових звуків, запахів, приміщень тощо;

- вони дуже добре «зчитують» внутрішній стан і настрій батьків;

- вони часто граються наодинці, боячись підійти до шумного гурту інших дітей, де почувають себе в небезпеці;

- віддають перевагу спокійним інтелектуальним іграм, а не активним розвагам;

- емоційно нестійкі;

- довірливі.

Чутливі діти – інтелектуали

Часто чутливих ідей можуть спутати з дітками, у яких проблеми з розвитком. Це не одне і те ж саме. Тому у такому випадку слід проконсультуватися у фахівця. Чутливі діти – інтелектуали, вони чудово справляються з навчанням, мають хорошу пам'ять. Та й навіть під час якихось шумних розваг така дитина може поводити себе як і інші, якщо перебуває на своїй території чи має поруч людину, яка зможе її захистити.

Як поводити себе з чутливими дітьми

Готуйте до змін. Якщо у вашому житті плануються якісь зміни (відпустка, ремонт тощо), обов’язково попередьте дитину і розкажіть їй, що на вас чекає і що має зробити при цьому малюк.

Встановіть часові рамки. Перед тим, як змінити вид діяльності, навіть закінчення гри, попередьте дитину. Це не повинно бути неочікувано. Режим дня – це теж часові рамки.

Якщо дитина має щось обрати, обмежте вибір 2-3 варіантами. Інакше малюк може розгубитися і почати плакати.

Не залишайте малюка на довго. До 9 місяців формується прив’язаність дитини до мами, особливо якщо це супроводжується тілесним контактом (обійми, сидіння на руках). Уже з 9 місяців можна відлучати дитину, але поступово. Якщо мама зникне раптово, це може стати сильним стресом для малюка.

Забезпечте тілесний контакт. Усім дітям потрібні обійми, а таким – особливо. Коли малюк насититься, він сам встане і піде гратися. Але він повинен знати, що його завжди люблять і захистять.

Не задавлюйте його «Ні». У віці 2-3 років малюк усвідомлює значення слова «ні». Не варто у цей момент нав’язувати дитині свою думку. Вона має мати право на свою точку зору з малечку, бо в майбутньому не зможе відмовити алкоголю, наркотикам, поганій компанії тощо. Підтримайте її позицію, її особистість.

Захищайте дитину. Чуттєві діти сприймають все на свій рахунок. Шумні крики інших можуть злякати їх. Тому потрібно оберігати малюка. Поясніть вчителям та вихователям, чи іншим людям, з якими контактує малюк, що потрібно ставитись до нього терплячіше, поблажливіше. Інакше дитина може отримати серйозну психологічну травму.

Не критикуйте і не порівнюйте. Не можна рівняти чутливу дитину з іншими, вона не така. Не кажіть «Не бійся», «Ти не маленький», «Подивись, як іншим весело». Це не лише посилить страх дитини, але й знизить її самооцінку.

Індивідуальний графік. У рамках такі діти почувають себе комфортно. Складіть для дитини власний графік, поясніть що і коли потрібно робити. В дитсадок можете приводити малюка пізніше, забирати – раніше, щоб уникнути зустрічі з купою батьків і дітей. Так дитині буде спокійніше.

Уникайте агресії і покарань. Говоріть спокійнішим голосом, намагайтесь досягти компромісу з дитиною.

Адаптація. Дайте дитині час звикнути до нової обстановки. Спершу будьте з нею, так вона відчує себе захищеною і легше пристосується до нового оточення.

Допомога спеціаліста. Якщо ви не можете впоратися, проконсультуйтеся з фахівцем. Часто методики арттерапії, ігротерапії чи казкотерапії чудово заспокоюють чутливих дітей.

Але головне – ваша любов і підтримка.

Тетяна Коряніка

Lady