«Вдома» – сильна та водночас чуттєва новинка від німецької письменниці Юдіт Германн. Це історія про потрібність дому, про вкорінення, про важливість пам’яті, про жінок та пошуки себе. Роман щойно вийшов друком у майстерному перекладі Наталки Сняданко, яка розповіла нам про свої враження від книги.

Цю книгу ми запланували дуже давно. Одного дня, далекого 2021 року, у Відні, я купила газету і побачила на сусідніх сторінках рецензії – на книгу «Вдома» і на переклад моїх «Охайних прописів», які саме тоді вийшли німецькою. Ще тоді я подумала собі, що мушу перекласти цей роман. Початок роботи припав на весну 2022, коли про переклади художньої прози навіть думати якось було дивно. Потім думати уже вдавалося, але часу на це не було зовсім. Подій, присвячених Україні, було неймовірно багато, і було важливо встигнути на якнайбільше з них. Тож перекладала я цю книгу у потязі. Шматочками, від зупинки до зупинки, від однієї події до іншої. Лише одного разу мені вдалося зробити це за письмовим столом. На дві доби я приїхала до Франкфурта і за іронією долі мене поселили до помешкання, у якому перед тим жила Юдіт Германн. Я заварила вранці каву, яку вона залишила у холодильнику, сіла за письмовий стіл і почала працювати з особливим відчуттям. Так, наче Юдіт стояла у мене за спиною. І так, наче я була вдома. Найгірше, що зробила з нами війна – забрала відчуття дому, відчуття безпеки, відчуття, що тут і зараз із тобою нічого поганого статися не може. Відтепер ми всі сфокусовані лише на тому, щоб повернути собі це відчуття. Хоча би на мить, хоча би іноді. Саме так, вдома, я почувала себе у цьому тексті, вперше за довгі місяці опинившись не у готелі, не у випадковому житлі, а у справжній квартирі, яку можна було зачинити на ключ і опинитися на самоті. Квартирі, у яку не прилетить. Квартирі, де добре і затишно працюється. За це відчуття я найбільше вдячна цій книзі.