Нова поетична книжка «Каміння і цвяхи» (2024) Юлії Мусаковської сповнена тривоги як стану очікування неминучого. Тривога пронизує різні теми, навіть інтимний та еротичний текст цієї збірки, який прослизає крізь рядки різних віршів і становить відчутний струмінь. Ерос і Танатос завжди поруч.

Ерос Мусаковської відчуває наближення Танатосу, і поетка це показує через стрімкі й динамічні картини нашого надламаного світу, що борсається у стані катаклізмів. Прикметно, що це відчувається навіть у віршах, які написані напередодні воєнної реальності, як велике передчуття неминучої біди.

Тема втрат і близької смерті особливо гостро пульсує у віршах воєнної доби, яка перевернула все з ніг на голову, забрала дорогих нам людей (присвяти пам’яті Вікторії Амеліної та Максима Кривцова), зруйнувала наш вчорашній спокійний світ і його порядок речей.

Парадоксально, але голос авторки знаходить інтонації як для беззахистності в умовах, фактично, відсутнього безпечного прихистку, так і для твердої непохитної віри, що війна нездатна знищити наш дім і нас. І попри те, що ми щодня бачимо і вбираємо в себе безкінечні картини жахіть війни, руйнувань, пожеж, ракетних обстрілів і злочинів ворога, потреба говорити, потреба поезії — невмируща.

Хочеться вмерти, але доводиться говорити/ ротом, повним каміння і цвяхів,/ ротом повним крові. Напевно, в Україні за останні три роки нема авторів, які не відчували подібного психологічного стану й потреби, зрештою, саме це і є головною етичною позицією багатьох наших поетів, есеїстів, документалістів, художників, які осмислюють воєнну реальність.

Експресивні роботи Олекси Манна, якими оформлено збірку «Каміння і цвяхи», посилюють візію великого хаосу, що його несе з собою війна, тотально змінюючи порядок і логіку речей. Порожня дитяча гойдалка у диму згарищ і пожеж, надувний човен без господаря на хвилях потопу серед руїн міста – за мирних часів такі сцени поточного буття могли б здаватися по-мистецькому апокаліптичними та понуро-сюрреалістичними, але тепер це гола реальність.

Ця книжка є повноцінним арт-буком, в якому візуальне і словесне постають єдиним і цілісним медіа, що транслює шок, страх і водночас потребу боротьби і надію в умовах війни.