Важливий лише сьогоднішній день, його потім не знайдеш по записниках, обридаєшся у відчаї…

Ольга Герасим’юк

Тримати у руках книгу, написану такою видатною особистістю як Ольга Герасим’юк, вже величезне хвилювання та неабиякий інтерес. Коли знаєш, що книга написана з-під пера відомої журналістки, авторки та ведучої багатьох відомих шоу, лауреатки багатьох вітчизняних та міжнародних відзнак, активної громадської діячки, то чекаєш насолоди і глибини від прочитання книги. Забігаючи наперед скажу, що я не помилилася у своїх очікуваннях.

Кожен есей – це маленька історія, з якої складається намисто людського життя. Воно таке скороминуще, події з нього частково стираються в пам’яті з плином часу, а написане на папері – алишається навіки. Можливо, саме тому письменниця відкриває завісу своєї вистави під назвою «Життя».

У кожному рядку ви відчуєте, що авторка зрозуміла життя, його правила і закони, всотала барви світу сповна і готова поділитися цим світлом з всіма читачами.

«Послухай, у тебе є день! Цілий сьогоднішній день! От його й живи. Іди по світу так, ніби тебе й немає, нікому не доводь, що ти хороший. Просто смакуй свій день».

Люди постійно шукають щастя, його формулу. У деяких все життя іде на її визначення та обрахунок, але чи не важливіше брати приклад з вікінгів, наприклад, які «не просять у неба добавки сонця, бо знають, що небо строге й відміряє світла рівно стільки, скільки на їхню батьківщину Бог вділив». Радіти і цінувати те, що маєте. А ще краще, пише авторка: «Запали свічу й помолися за того, кому треба світла в його темряві».

Книга «Я повернулася. Люблю» має багато насичених описів подорожей Ольги Герасим’юк, мандри різними стежками світу. А ще багато людських доль і характерів. Тут є милі есеї про рідних авторки: бабусю, батька. Сенс у цих історіях прошитий тонкими прозорими нитками, їх приємно читати, коли трохи холодно чи сумно. Вони розрадять, зігріють, заспокоять.

«Щастя – це не те, що з тобою відбувається, щастя – це те, що ти пам’ятаєш».

Є і есеї про Марі Башкирцеву, Іоанна Герга Пінзеля, Бориса Возницького: наших гідних земляків, про яких багато хто навіть і не чув. Уявіть, скільки ще гідних співвітчизників, про яких ми не знаємо, а можливо, ми ходили чи ходимо одними шляхами з ними…

Поряд з атмосферними, легкими історіями межують глибокі і щемкі на важливі теми. Впевнена, що авторці було надзвичайно важко поєднувати зовсім різні історії в одній книзі, але ж це все має місце бути у житті як воно є… Про все це важливо пам’ятати і робити все можливе, щоби ніколи не повторювати знову.

«Бог приходить і невмолимо забирає найдорожче, бо тільки так можна зробити свою любов до всього найдорожчого знову живою, кровоточащою, такою, що здирає з тебе шкіру й дає болюче відчуття всього, до чого торкнешся. Тільки така мука – справжня любов».

Зрештою, всі ми маємо вчасно зрозуміти сенс життя, важливість кожної його хвилини та «Не молитися про легше життя, молитися про те, щоби бути міцніше!»

Рекомендую до прочитання книгу Ольги Герасим’юк «Я повернулася. Люблю». Читайте повільно і вдумливо, смакуючи кожну фразу з есеїв, адже тут про все на світі, що є близьким кожному з нас: батьківщина, родина, кохання, щастя, дорога, світло днів… Знаходьте в цих різних есеях щось своє, близьке, важливе.