Вимушені переселенці: вони нарешті були щасливими
Читацький марафон БуквоМама
24.02.2016
Марія Удуд
Маргарита Сурженко. «АТО. Історії зі Сходу на Захід». - Брустурів: Дискурсус, 2014. - 84 с.
ХТО -
Безпосередній свідок та учасниця описаних подій - 25-річна луганчанка Маргарита Сурженко. Дівчина, чию квартиру з пробитою стіною показали у новинах на телеканалі «1+1». Книжка має FB сторінку, де можна прочитати доволі багато читацьких відгуків, переглянути відео з презентацій та прочитати інтерв’ю з Маргаритою. Під час двох турів-презентацій містами України авторка дала багато інтерв’ю, деякі з них доповнюють сюжет книжки, деякі - краще пояснюють причини рішень, деякі – відкривають щось нове (зокрема, інформацію про сина авторки, про якого жодного разу не згадується в книжці). Відбулись два(!) тури презентацій видання через те, що книжка «АТО. Історії зі Сходу на Захід» знайшла продовження у двічі більшій книжці «Нове життя (АТО)» 2015 року.
Перші двадцять сторінок рецензованої книжки можна прочитати тут.
ПРО ЩО –
Наскрізною темою книжки є любов – партнерська, дружня, випадково-зустрічна. Заради розуміння та підтримки навколишніх людей трьом головним героям - Ангеліні, Толіку та Оксані з Луганська - доводиться спершу самим усвідомити, з якими змінами у своєму житті вони зіткнулися. Люди висловлюють їм свою підтримку в хостелі в Києві, в санаторії під Яремче, в Луцьку та Чернівцях. До слова, локації посідають не останнє місце у творі: спочатку під’їзд/підвал/вокзал Луганська, а згодом Яремче, Кривий Ріг, Луцьк, Чернівці, Львів.
Уважно проставлені акценти на перших діях героїні після приїзду до Києва – їжа, телефон, куди йти. При цьому вона, намагаючись утекти від реалій, активно витрачає гроші на хороше життя: «Модні крамнички спокушали гарними речами, кафе − смачними смузі й коктейлями».
Авторка також намагається пояснити (собі чи читачу?) переваги нового життя, до якого призвело АТО. До прикладу, АТО – це чудова можливість схуднути, чудова можливість почати робити…, чудова можливість познайомитися…, чудова можливість перевірити…, дає змогу звільнитися від…, можливість відчути... Абревіатура Анти Терористичної Операції є також початковими літерами імен героїв: Ангеліни, Толіка і Оксани.
Хоча книжка написана українською мовою, мовне питання тут теж піднімається – українська була наче іноземною для головної героїні, коли вона дісталася Києва.
Цікаво, що авторка свідомо використовує минулий час, навіть якщо читач не готовий до такого переосмислення та прийняття нинішньої ситуації: «Це був майже звичайний день». Цікаво читати про діалог між переселенцями різної вікової категорії, зокрема тими, хто бував закордоном (не враховуючи Росії) раніше, а також як кожен з них розцінював свою ситуацію.
Скажу відверто, сучасні молоді вимушено-переселені люди сильніші духом (порівняно навіть зі спогадами книжки Алексієвич), вони вільніші, у них є сучасні можливості фрілансу та роботи онлайн, їм є куди їхати.
Від брудних шкарпеток в плацкарті до спільного походу на концерт таких уже «рідних» «Океанів» – те, що можна прочитати в деталях про життя молодих переселенців. Книжка про те, як квапливо адаптуватися у раніше незнайомих Києві та Чернівцях, вийти зі звичної зони комфорту, успішно хоч й не відразу знайти роботу, подолати кілька стереотипів щодо Західної України, і… стати молодою письменницею.
ЯК –
Пережити й відтворити в словах, щоб ми з вами могли хоча б на мить усвідомити злободенність та уразливість переживань вимушених переселенців. Беззастережно напишу, що реалістично. Книжка настільки дихає емоційним болем пережитим на самоті, серед незнайомих людей з їхніми звичними буденними турботами, що ніби сам переживаєш усе це.
КОМУ –
Молодим людям, ровесникам, землякам авторки – саме про них вона пише. Можливо хтось віднайде себе у цих текстах, а хтось побачить спосіб допомоги незнайомцям з Донецька, Луганська чи Криму.
Тим, хто хоче побачити інший бік війни в Україні, не той воєнно-фронтовий, а той вимушено-внутрішній (так само, як і книжка «Волонтери», висвітлює внутрішню сторону війни). Радію з того факту, що сучасна українська література різносторонньо відображає реалії війни.
ЦИТАТИ –
Люди навколо почали дратувати. Вони були такі безтурботні й байдужі!
…а потім підійшла до мене й обійняла. Як же багато тепла було у тих обіймах! Не потрібно було слів. Я чи не вперше за місяці зрозумів, що мене хтось розуміє й підтримує.
Хотів би викинути з голови ті тіла, які розкладалися під сонцем і які ніхто не міг винести з лісу, адже там була замінована територія. Кілька разів ми ховали трупи, скидаючи в яму тіла частинами. Хотів би я забути про це. Але, на жаль, не можу.
Ми хотіли щось робити, але не знали що. Ми хотіли зібратись і вигнати із СБУ терористів, але боялися. Ми хотіли бути таким ж мужніми, як в Одесі чи Миколаєві. Але нас було критично мало.
Страх війни вбиває ініціативу, мрії, бажання діяти, бажання жити. Він паралізує, паралізує... А значить, убиває. А значить, від нього потрібно позбавлятись якомога швидше.
ПОДЯКА –
Видавництву «Дискурсус» за наданий примірник і зацікавлення важливою темою.
АНОНС –
Наступний 5-ий місяць БуквоМама читатиме книжки про виховання себе і дітей, підніматиме ту первинну тему проекту. «Нарешті», - скажете ви. «Врешті-решт», - скажемо ми:)
У березні ми підготували для вас сюрприз. Для однієї із п’яти публікацій місяця ми запросили гостя, який веде свій блог і також цікавиться темою виховання дітей. Хто він/вона ви дізнаєтеся незабаром. А до наступної середи Христина Содомора готує відгук про книжку «Диво-пристрої для щойно-мам» Христі Слободян (Видавництво «Віват»).
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно