Літо – це пора, коли з тобою можуть статися неймовірні події: пригоди, про які ти навіть не мріяв! Літо – це про свободу бути собою, про легкість, радість та натхнення! Звичайно, на життєвій дорозі трапляються й перешкоди, і розчарування, і втрати. Але саме така дуальність і створює це незбагненне диво під назвою «життя». Тож сьогодні ми поговоримо про книгу від Ібен Акерлі «Літо, коли все трапилось», яка не так давно вийшла друком у Видавництві Старого Лева.

*для читачів віком 9-12 років

Нура та її канікули

Інфо: Нура – доволі сором’язлива, розумна дівчинка-підліток із рудим-рудим волоссям та розсипом веснянок на обличчі. У неї є мама, тато (який живе в Іспанії та з яким вона практично не спілкується), вітчим та молодший братик, якому усього рік. Нура мріяла провести канікули у літньому таборі, або влаштуватися на роботу та заробити кишенькових, але … натомість вона має їхати на всеньке літо до бабусі у віддалене поселення серед гір!

Все б нічого, але з бабунею вони не надто ладнали. У тієї доволі своєрідний характер: у минулому бабуся працювала журналісткою, багато мандрувала і рідко бувала вдома. Та тепер все змінилося, адже бабуся вже на пенсії і тепер постійно проживає у маленькому норвезькому селищі…

«Моя бабуся дуже дивна… її турбують лише новини та її кицька, вона п’є гарячезну каву цілий рік, повсякчас втручається у справи інших…».

Та серед норвезьких гірських хребтів та лісових галявин Нура зустрічає хлопця, який не тільки стане їй гарним товаришем, а й розширить уявлення дівчинки про світ у цілому. Дружба з ним змусить Нуру замислитися над тим, що є багато людей, яким не доступні такі розкоші, які має вона, і про які вона ніколи не думала, як про щось цінне чи вартісне. Що є ті, хто потерпає від війни, страждань, несправедливості, бідності. Що кожен дорослий приховує свої таємниці й болі.

Життя Нури розділяється на «до» і «після» зустрічі з Аббасом.

Аббас: приязний, товариський, веселий, але інколи задумливий хлопчик із найзеленішими у світі (на думку Нури) очима та темним волоссям, минуле якого приховує свої сумні історії.

«..а хлопець виглядає приязно…Здається, немов час зупинився, чи то пак зупинилися ми в часі. Ми витріщаємося одне на одного – не знаю, як довго, – і мені здається, що він усміхається…»

Поступово Аббас та Нура стають близькими друзями, але чому серденько дівчинки так швидко б'ється у грудній клітці, немов пташечка, коли вона зустрічає свого товариша? І чи відчуває Аббас до неї те саме ? Їхні почуття пройдуть чималі випробування…

«І жодного разу мені не доводиться підбирати слова чи соромитися, бо розмова з Аббасом ураз стає чимось найприроднішим та найпростішим на світі».

Про те, що болить

Юний читач завдяки цій книзі дізнається трошки більше про таку країну, як Афганістан і зможе провести паралелі із Україною. Війна – це завжди біль і страждання. І ті, хто пройшли через ці випробування – заслуговують на розуміння та співчуття, допомогу. А ті, хто захищає рідну землю, або хто має сміливість висвітлювати правду попри небезпеку – на особливу пошану та повагу.

Бабуся Нури, Венді Андерсон, як виявилось, у минулому була військовою репортеркою, побувала у численних гарячих точках світу та була нагороджена численними почесними відзнаками. Але за це довелося заплатити високу ціну: майже не бачити своєї родини, її донька зростала, а мама була далеко-далеко…

«Гадаю, важливо розповідати, показувати, робити все можливе, аби викрити несправедливість. Шукати правду й допомагати там, де можеш. Навіть тоді, коли війна тебе особливо не стосується – можливо, особливо тоді…» – така життєва позиція Нуриної бабусі.

Втрата рідних, помилки, від яких ніхто не застрахований; сімейні цінності; самотність й вірність, сміливість у дружбі; справжні й такі щемкі перші почуття закоханості; нелегка доля та негативне сприйняття біженців іншими – ця, на перший погляд, легка літня історія підіймає багато важливих тем.

Кожен з нас проходить свої випробування. Найвища майстерність життя – бути добрим до кожного, кого зустрічаєш на своєму шляху.

***

Влітку можна зустріти людину, яку ти запам’ятаєш на все життя. Вперше закохатися. Відчути на вустах смак першого поцілунку… Змінити уявлення про навколишній світ, підрости і почати трішки краще розбиратися в тому, що відбувається у світі. Адже він – не обмежується твоєю країною. Можна по-іншому поглянути на своїх батьків та/або рідних. Зрозуміти мотиви їхніх вчинків і спробувати знайти з ними спільну мову. Адже вони теж жалкують про зроблені у далекому минулому помилки.

Але це все може статися і у будь-яку іншу пору року. Бо вся правда у тому, що наш Всесвіт – безмежний і неосяжний. А справжня сила – у щирій дружбі та любові. Тому ці почуття треба цінувати і за них триматися у найрадісніші миті і у важкі моменти.