24 лютого 2022 року життя кожного та кожної з нас змінилося назавжди. Хтось пішов захищати країну, хтось вимушений був покинути власний дім та рятувати сім’ю. Два роки єдності, відваги, любові та волонтерства. Але також два роки втрат та болісних прощань на вокзалах. 

Старий Лев зібрав для вас добірку книг про нашу з вами війну. Про Крим, відважних людей, маленькі перемоги та віру в краще. Навіть, якщо вам важко читати ці книжки зараз, ми це розуміємо. Але радимо мати їх на полиці для наступних поколінь. Бо це наша історія, яка розгортається тут і зараз.

  

   

«За перекопом є земля», Анастасія Левкова

В Ані дідусь-підполковник КДБ, і вона українка. Головна героїня зрозуміла це задовго до анексії Криму. Дитяча дружба із кримською татаркою і знайомство з цією культурою стало зерном, яке згодом переросте у пошук себе і власної національної ідентичності.

Це розповідь, де переплелися кримськотатарська культура, українська література і родинні таємниці. Разом з головними героями читачі проходять довгий шлях від дитинства дівчат аж до анексії Криму Росією.

    

    

   «Я перетворююсь... Щоденник окупації. Вибрані вірші», Володимир Вакуленко

Володимира Вакуленка закатували росіяни. Окупанти забрали його життя, але не змогли забрати щоденник, який вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Володимир знав, що його викрадуть рашисти. Бо він українець, бо волонтер та активіст, бо має гідність. 

До книжки увійшли тексти щоденника окупації, вибрана поезія Володимира Вакуленка-К. для дітей і дорослих, а також історії від друзів, колег та очевидців, що занурять у хроніку перших місяців повномасштабної війни.

    

«Позивний для Йова. Хроніки вторгнення», Олександр Михед

Олександр Михед почав писати цю книжку у перший день широкомасштабного вторгнення на восьмому році російсько-­української війни. 

Ця не винятково рефлексія автора, радше навпаки: Олександр зібрав й виклав думки багатьох українців протягом першого року вторгнення. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — ​хто кожен із нас у цій війні?

    

«Котик, півник і шафка», Олександр Михед 

Наче казкові, але водночас справжні — врятовані й збережені Котик, Півник і Шафка  у зруйнованій російськими обстрілами Бородянці під Києвом. Це символи нашої стійкості, боротьби та готовності вистояти за своє.

У цій казці вони оберігають всесвіт однієї родини — бабусі Лізи, дядька Андрія і онуки Соні — родини, яка покоління за поколінням циклічно проживає історію. Нагріта теплом дідусевих рук Шафка, подарований на свято Півник і врятований Котик втілюють силу й незламність, бережуть рід і дарують надію. 

   

«Африка», Андрій Гуменюк (Кельт)

З початком російсько-української війни львівський живописець облишив палітру і пішов добровольцем. 

Це збірка біографічних новел-нотаток про війну разом з малюнками автора. Тут жодних вигадок — кожна ситуація та героїв списаний виключно з реальних подій. Це не репортаж подій, і часова послідовність тут відсутня, це чесна розповідь, як вона є, від очевидця.

   

«Дубочок з війни», Ганна Осадко

«Дубочок з війни» — щемка оповідь про війну і втрату, але також і про силу роду та любові, таких міцних, як кремезне мудре дерево.

Понад усе Юрко любить їздити до лісу з дідусем, мамою і татом, а згодом — і з сестричкою Сонею. Там, у лісі, родина має своє улюблене дерево — обіймальний дуб, який можна обхопити лише всім разом. Проте одного дня родину роз’єднує війна — тато іде на фронт захищати Україну…

    

«Війна 2022: щоденники, есеї, поезія»

В антології «Війна 2022», яку впорядкував Володимир Рафєєнко, зібрано фрагменти щоденників, есеї та вірші сучасних українських письменників.

24 лютого відбувся черговий акт російської агресії — повномасштабне вторг­нення, що змінило життя не тільки України, а й усього світу. Нова воєнна реальність породила феномен нової літератури, що є реалістичним змалюванням боротьби українців за свій дім, землю, незалежність.

   

«Залізницею додому», Мар’яна Савка

«Залізницею додому» — чуйна оповідь Мар‘яни Савки про любов до Батьківщини та дому, про дружбу та родину і про непересічну роль українських залізничників у новітній історії нашої країни.

Під час повномасштабної війни Єві довелося сісти в евакуаційний потяг і поїхати якнайдалі від дому, тікаючи від танків, ракет і бомб. Тепер Єва з мамою і новими друзями нарешті повертається залізницею додому з найдовшої своєї мандрівки. 

    

«Тут були ми», Артур Дронь

Наостанок: книжка не про війну, але написана на фронті. Це поетична збірка про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. 

Книжка Артура Дроня «Тут були ми» проілюстрована роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей. Можливо, це і є найкращий спосіб говорити про складні часи. Поєднуючи наш різний досвід у спільне промовляння. Називаючи наш біль і надію на імена.

    

Дякуємо неймовірним Збройним Силам України за можливість жити, читати книжки, працювати, говорити про важливе та ділитися думками. Слава Україні! Слава ЗСУ! Та вічна слава тим, хто віддав своє життя за нашу країну.