Вірш дня. Уляна Галич
22.12.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
коли зима повертається в наше умовне місто,
вона завжди зупиняється посеред площі — Соборної
або Ринкової.
витрушує зі своєї торби нехитрий вміст:
ялинкові прикраси і мандаринки,
кольорові льодяники, залишки снігового пилу,
котрі магічним способом перетворюються на цукрову вату.
вона зупиняє прохожих і вдивляється в них прискіпливо, пильно,
а потім вчить їх колядувати.
тішиться разом із ними, плескає у долоні, регоче.
в ці моменти на площі стає затишно і майже тепло,
але правда у тому, що ми не знаємо, хто вона і чого хоче
від мене або від тебе.
зима непогана, значною мірою — мандрівниця й казкарка.
ми з дитинства пам’ятаємо її риси — шляхетні, панські.
коли падаєш в сніг і він набивається за пазуху і за карк, –
то вона лоскоче тебе тонкими пальцями.
вона розмовляє з тобою довгими вечорами,
обіцяє повнісінько розваг і веселощів.
знаєш, скільки б разів звідтоді вона не прощалася з нами,
ми продовжуємо її любити — все ще.
але іноді — не дуже часто — зима проявляє свою темну сутність,
хоч вона й навчилася приховувати деякі речі.
попри це, у її погляді завжди присутній
відтінок арктичної порожнечі.
вона часом буває злою — здебільшого мимовільно.
знущається з безпритульних собак, прив’язує їм
до хвостів бляшанки.
щоночі зима викрадає нас і на звільнення
немає жодного шансу.
а ще не секрет, що вона полює на лисиць та білок.
ми з тобою це бачили, нам про це добре відомо.
та, коли зима приходить у наше місто — вся в білому, —
вона повертається додому.
Уляна Галич, із майбутньої книги «Урбамістика»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно