Вірш дня. Павло Коробчук

16.03.2021

«Вірш дня» - поетична рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!

До речі, з 1 до 20 березня на фейсбук-сторінці Старого Лева триває щорічний проєкт #поетичнийберезень! Щодня на вас чекає новий вірш із однієї з 20-ти збірок видавництва та змога виграти поетичну книжку улюбленого автора. Умови конкурсу читайте тут. А зараз час для нового вірша.

***

Повне взуття піску, повні легені диму.

Згадуєш про ту жінку добру добру годину.

Горло у вірша таке, ніби кричиш їй в спину,

В кожен хребець вчорашній, в зародок, у дитину.

Скільки ми так втрачали? Скільки ми так кричали?

Кришталик звузився в пам’ять на спільному досі причалі.

Спогади осідають, ніби листочки у чаї.

Тримаю це море за руку, за хвилі такі печальні.

Кожна з цих хвиль підносить кораблики паперові,

Кожна з цих хвиль затерпає, мов згустки схололої крові.

Ці ритми прибою формують у горлі навики мови: