Вірш дня. Павло Коробчук
08.06.2015
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
я не знаю куди прямує уся ця шкіра
не пригадую нащо мені оці пальці пришили
я кружальце яке б не світилось якби не віра
а вона сьогодні як кулька а завтра - нашийник
я коханій ужию найкращий у світі епітет
бо не згадую нащо зникати тим більше - безслідно
я батькам принесу з найпростіших джерел попити
бо усі ми вмираєм тож краще робити це плідно
можна класти мене замість устілок у черевики
можна бити як у барабан розмотай свої нерви
я напевно до віри такої ніколи не звикну
але краще робити так поки не з’їли черви
щоби вслід мені хтось подивився й побачив світанок
щоби аж засліпило й зіжмурилась міміка сміху
я люблю коли серце холодне струмочком тане
я люблю наші дотики ніби шурхочуть горіхи
ти читаєш не вірш а прості вмиротворені фрази
бо красиві ми тільки тоді коли світло і спокій
тож давай ми дозволимо шкірам рухатись разом
тож давай ми помремо гарними й через сто років
Павло Коробчук
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно