Вірш дня. Остап Сливинський
10.03.2021
«Вірш дня» - поетична рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
До речі, з 1 до 20 березня на фейсбук-сторінці Старого Лева триває щорічний проєкт #поетичнийберезень! Щодня на вас чекає новий вірш із однієї з 20-ти збірок видавництва та змога виграти поетичну книжку улюбленого автора. Умови конкурсу читайте тут. А зараз час для нового вірша.
* * *
Тиха і зблідла, як заблукане світило чи
склянка з фосфорною водою, несена потоком всього,
що ми тут наговорили, вихором тепла і попелу, камфорним
запахом любові, камерною музикою пружин
з литого каучуку,
клубищем інших звуків, яких я не вмію читати, голосів
подруг, що їх знаю з розповідей і фото,
щебету дзвінків, скрипу велосипеда, який тепер у мансарді, ще мокрий,
тихне і западає в дрімоту, мов старий механічний геній,
ти повернулася, отже, з нас тоді кожен поцілив себе у п’яту.
«Знак остороги» називалася серія, в якій герої готують фруктовий чай
і бояться відірвати погляд від хилиткої води. Пам’ятаєш?
Вона ширяла на гойдалці, виписуючи дуги і співаючи «над прірвою в листі»,
він викликав березневих духів, запускаючи бриль, як бумеранг.
Але мовчання — мовчання забирає найкращих. Ніхто з них не озвався ні словом.
І якщо любовні вірші смішні й подібні на в’єтнамську рикшу, то як же без слів —
звичайних, ніби морська вода? Після Берґмана нам підсовують
серіал, а це означає, що ми вдруге підемо у той же клас, як сумні переростки.
Ще мовчазніші, з очима новонародженого тюленя,
всередині принесеної кимось музики,
нерухомі, як розпаровані черевики, у двох різних кутах
танцювальної зали.
Я вдавав фотографа, ти, здається, впросилася підносити гостям келишки.
І як повернутись із заекрання? Мов рибалка,
вимкнути мотор посередині шторму й покластись на одне тільки
завчене роками закляття? Повторювати, ніби машина, що змішує небесну
й озерну воду, повторювати, як піанола, заведена іншим ключем:
сурма, ломикамінь, любов, любов,
сурма, ломикамінь, любов, любов.
Остап Сливинський, із поетичної збірки «Зимовий король»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно