Вірш дня. Мирослав Лаюк
17.06.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Інша людина
ти котрий другий інша людина
живеш у мені і не схожий на мене
подякуй найкращій моїй половині
що я не розкроюю вздовж наші вени
ти котрий у мені є другий
я знаю ти відаєш чим я хворий
ти знаєш я знаю твої недуги
проте жалію слів для історії
але нічого – це так називається
казати «нічого» коли нестерпно
отож ми смертні а це – карається
смертю
волів би визнати: ти моя копія
як квітка квітці в кущі гортензії
та ти хворієш на метрофобію
та ти боїшся ритму й поезії
…а я їх просто боюся втратити!
мов наречену під час перезви –
то еврідіка і я отямлююся
кажу «ненавиджу»
та звучить як «езра»
бо що поезія якщо подумати?
бо що поезія? не смійте думати!
не смійте поезію розуміти!
–
трясеться метро
я пишу від руки
а він якби вчув хоч строфу цього вірша
то певне б не вижив на довгі роки
і це не найгірше
Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно