Вірш дня. Мирослав Лаюк
06.06.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
так-так! я відчуваю велике піднесення
коли мислю про нарциси!
коли називаю напам’ять різні їхні сорти
і порівнюю кожен з іншою філософською доктриною
наприклад сорт ерілче як мартін гайдеггер
а белла віста як фома аквінський
але ще більше я відчуваю піднесення
коли зриваю їх і кидаю у рівчак навколо клумби
де ще не зійшла вода після того як розтанув сніг
та вода повна злочинів
вона навіть глину що в ній розчинилася споганює
навіть змію котра тут випадково здохла
споганює
запах льоду її видає
навіть жаби перелякані ходять собі іншими дорогами
кидаю я ці нарциси у воду навколо клумби
і чекаю аби вони поскручувалися як стеблини кульбаби
в прекрасні локони
та вони не скрутяться
(я насправді знав про це наперед)
і лід який верхом збирається
тріщить
Мирослав Лаюк, з поетичної збірки «Метрофобія»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно