куди ти прямуєш

мій милий маленький мурашко?

он гори і доли

он ріки вляглися на дні

піску і каміння

а ти собі йдеш

тобі важко

іти зі собою

ти сам собі часом чудний

бо ніби й не вчили

а знаєш: найважче – минати

траву і дерева

і маки в зелених житах

проходити поряд

любити торкатись чіпляти

і далі все далі відходити

чути той страх

на кінчиках лапок і вусиків

чути спиною

і черевом чорним що майже впритул до землі…

іти проминаючи

але іти

молодою

тоненькою стежкою

просто до сонця в імлі