Вірш дня. Катерина Калитко
12.03.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
* * *
Ранок зрізаних квітів
Привідчинено вікна і привідкрито березень.
Тимчасово не крутиться сонце, в короткій відпустці циган.
Викидаються з неба світанки червонопері –
барахлять ехолоти.
Хотів говорити? Рци.
Ось поріг тобі для вертання, і навіть як больовий,
чим він гірший від тих, під якими ключі ховають.
Шурхотить пісок усередині голови,
мов пустелю загнали в колбу. І голова
відмірятиме час шурхотінь та пересипань.
Знаєш, квіти вартніші від слів, говорив Ремарк.
Довгоночі минають, і старітися на пару
небезпечно на світлі. Виймаю з себе сама
дев’яності, холодні, як дисковий телефон-
автомат на розі: застрягаєш у цифрі пальцем.
І цукрову фігурку: дитячі ламані форми
у дорослій долоні наляканого коханця
розтають. Підтягнувши коліна до живота
перележиш цю ніч, проживеш цю сагу, як мусиш.
Тільки діти – порожні, як стебла в очеретах,
що готові наповнитись видихами та музикою.
Говори, говори, роздивляйся внутрішнім зором:
достигають в легенях бутони, теплі та чорні,
і спалахує голосу квітка гостра й прозора,
і тремтить на стеблі.
І хоч правди нема ні в чому,
говори і пригадуй, заки іще трохи можеш,
нахилися і скрапуй нектаром із висоти.
Ти стоїш над жінкою, що розчахнута, наче ножиці,
і боїшся з нею лягти.
Катерина Калитко, із поетичної збірки «Катівня. Виноградник. Дім»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно