Вірш дня. Катерина Бабкіна
09.11.2017
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Як ти дістав її з темних в’язких глибин,
як ти закликав цю плоть голубу, байдужу?
Скільки на тихому плесі стеріг один,
теплий шкірою, зимну підводну душу,
кришачи рибам шкоринки старих хлібин?
Як ти її вимовляти навчив слова,
скільки днів рот у рот її диханням пестив –
щоб вона здригалася трепетно, як жива?
Виростали нові дерева довкола плеса,
у човнах на причалі трухлявіли довгі весла.
Це ж їй було тебе за кожним разом замало;
вивчена, видерта з коренем з свого дна
так не по-людськи тебе пестила, обіймала.
Що відчував ти, живий, короткотривалий
поки до тебе тулилася водяна?
І головне – сам оціни, де тепер ти,
той, хто на відміну від неї, може померти.
Світлий, прозорий – дивись крізь хмари подерті,
як вона вирина дотепер між човнів і довгих стебел латаття,
в літню ніч ім’я твоє завчено спльовує, як прокляття.
Катерина Бабкіна
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно