Вірш дня. Ірина Саковець
25.02.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Коли засинають озе́ра й ліси, мовчи!
Це білі скульптури в музеї зимової тиші.
Скорбота, війна і тривога – слова-мечі.
Мовчи! Говорімо про інше.
На сході висвітлює день де-не-де людей,
живих межи мертвими, смерті байдуже обличчя.
І сніг у холодній клепсидрі безвільно йде…
Мовчу… Говорімо про вічне.
Про… світло і темряву? Зріле кохання? Чи
поезію? Музику – музу твого існування?
Коли засинають озе́ра і світ мовчить? –
По видзвоні гільзи об камінь.
Ірина Саковець
Фото - Dan Kitwood/Getty Images
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно