Вірш дня. Ірина Цілик
08.06.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
І ніхто нікому не друг, не брат.
І ніхто нікому не оберіг.
Але я умію губами брати
теплий хліб і цукор із рук твоїх.
Скажеш "вйо!" - підемо удвох цим шляхом,
де повік не тане червоний сніг.
І ніхто нікому не капелан,
не остання сповідь, не перший бій.
Але мліє юшка і пахне ладан,
але стільки кроків в одній добі,
стільки років нас доганяють війни,
що ми геть не здатні відчути біль.
І ніхто заблудлому не суддя,
і ніхто сліпому не поводир.
Я давно нікому уже не дякую,
але ти один, але я один,
і ми йдемо спільно цим довгим шляхом
крізь кисільну млу і молочний дим.
Йоу, козаче, за нами ніхто не плаче.
Сірий степ нам - ліжко, і стіл, і дім.
То ходім...
Ірина Цілик
Фото - Lindsay Blatt
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно