Вірш дня. Ганна Яновська
13.03.2021
«Вірш дня» - поетична рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
До речі, з 1 до 20 березня на фейсбук-сторінці Старого Лева триває щорічний проєкт #поетичнийберезень! Щодня на вас чекає новий вірш із однієї з 20-ти збірок видавництва та змога виграти поетичну книжку улюбленого автора. Умови конкурсу читайте тут. А зараз час для нового вірша.
***
Вітре, який між горою і морем, що із кварталу в квартал,
Вітре, що носить насіння і спори, що відриває метал
Велосипеда від рук, від асфальту, — як не боїшся — лети!
Що у газетах на першій шпальті сильний, невидимий ти,
Ти, що влітав до стакана із кавою, піну, як хмару, здійняв,
Ти, що тобою літає і плаває, той, що дроти обривав,
Ти, що із одягу вбогого робиш ясно-живі прапорці,
Ти, що стискаєш захоплену здобич у вихорі-кулаці!
Знаю, ти більший, аніж порожнеча, більший, ніж просто рух, —
Здатний шляхи прокладати до втечі, схожі на лінії рук,
Птаству до вирію — повниться осінь течій, відчутних лиш
Дотику — хай же тепер переносять нас вище звуків і тиш
Сотні долонь твоїх — сильних, прозорих — над лабіринтами хмар,
Де над пустелями куриться порох, в кратерах жевріє жар,
Де просихає розбурхана повінь, синя весна виграє,
Й сонце, смагляве і круглоголове, із океану встає.
Ганна Яновська, із поетичної збірки «Золотий носоріг»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно