«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!

***

і тоді він дає нам любов, ідеальну як злочин,

у якому ні свідків, ні втечі у ніч, ні ловитви,

у якому продумане все,

що і сумніву черв не підточить:

ось білизна на бильці жіноча –

знімай її, гладь, скільки хочеш,

ось халатів домашніх холодні сумні сталактити

і зашторені вікна, нещільно, як руки в молитві

тоді йдеш на червоне, зневаживши людські закони -

на призахідне сонця осіннього світло тривожне,

так не можна – повискують гальма – не можна не можна

і пульсує в тобі, ніби вирватись хоче ізвідти,

із заклятого кола, солона руда аква віта

наче пальців відбитки нас час так старанно стирає

з білих цих простирадел і просвітів штор незакритих

до кінця, ніби ця

чистота хірургічна й розгладженість складок -

то найдосконаліший витвір

отця

але ми прокрадаємось в сни тих, що нами забуті,

нами в пам’яті білими нитками зшиті

сльозами у миті

просвітління? затемнення їхнього?

ми навертаємось

їм на очі

як зайди заходимо взуті, сліди залишаємо,

заважаєм, як заїди в кутиках рота,

відкритого для молитви.

Галина Крук