Вірш дня. Дмитро Лазуткін
11.03.2021
«Вірш дня» - поетична рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
До речі, з 1 до 20 березня на фейсбук-сторінці Старого Лева триває щорічний проєкт #поетичнийберезень! Щодня на вас чекає новий вірш із однієї з 20-ти збірок видавництва та змога виграти поетичну книжку улюбленого автора. Умови конкурсу читайте тут. А зараз час для нового вірша.
***
жінка з легкими повіками жінка з чіткими рухами
щодня рахує метеликів щоночі спілкується з духами
якби вона тільки бачила вогонь що в мені роздмухує
носить старі годинники не довіряючи жодному —
час протікає нею у забутті німотному…
я їй читаю вголос про кожне її повернення
ріки течуть під льодом зірки розсипаються зернами
містом возять повітря фурами і цистернами
між нами такі мовчання між нами такі тумани
що іноді знаєш точно — десь визрівають вулкани
і риби б’ють в її вікна смарагдовими хвостами
хай щось вона виголошує і щось там собі вирішує
лягає в ліжко святою а прокидається грішною
кричить на мені прощається навіки з власною тишею
хай нищить мої надії ніби зриває крани
нехтує повідомленнями розпалює піч листами
допоки будую плани — керує своїми вітрами
й летить на повітряній кулі під сонячними мостами
Дмитро Лазуткін, із поетичної збірки «Артерія»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно