Вірш дня. Дмитро Лазуткін
Лазуткін Дмитро
18.12.2019
«Вірш дня» – постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
вона з тих дивачок які роблять завжди все не так
чиї поцілунки лягають ніби на землю листя
чиї ріки від надлишку сонця течуть навспак
але я у ній розчинився
як вночі — перехожий як слід весла — у ріці
без попередження без додаткових свідків
і зараз коли вона лежить на моїй руці
і тоді — коли з’явилася невідомо звідки
і повсякчас рухаючись стрибками в пітьмі
і у тьмяній зимі і особливо — вранці
її волосся — так не підкорюється мені
так впізнають мене її тонесенькі пальці…
і загострюються на кінчику язика її тихі пісні
і зависають календарі на випадковій даті
але як я не намагався розгледіти її сни —
вони все одно розлітаються по кімнаті
Дмитро Лазуткін, із поетичної збірки «Артерія»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно