«Вірш дня» - поетична рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!

***

А буває: виштовхуєш себе у морозяний ранок,

у суворий, до краю переповнений розклад —

і дорогою кожен погляд, як скальпель, ранить,

кожне зустрічне слово — немов по живому розтин.

Нависають дерева, неначе забуті міські пророки,

перегукуються зі сну прибиральники комунальні,

і не дуже розумний годинник перелічує кроки,

сповіщаючи те, що й без нього чудово знали.

На пташиному радіо незабаром кінець журбі.

Очі, вуха розтулиш, як пелюстки сонцю назустріч,

щоб за ним обертатись, а насправді своє робити,

йти по холоду ледве одягненим і роззутим.

Найвагоміше трапиться там, де його не побачиш.

Тихий хрускіт — це щось безупинно собі росте.

Через тріщину в кризі виборсається мати-й-мачуха

із упертістю жінки, яка

скляну пробиває стелю

 

Юлія Мусаковська, із поетичної збірки «Бог свободи»