Читачу, що тобі перше спадає на думку, коли ти чуєш слово «суперсила»? Напевно, історії про супергероїв: могутніх, загадкових та цікавезних персонажів, яким усе під силу, які рятують світи і навіть Галактики! А якщо ми тобі скажемо, що «потаємна суперсила» є у кожного з нас? Не віриш?! Тоді давай разом читати новинку від Видавництва Старого Лева – чудовезну книжечку «Потаємна суперсила» авторства Слави Світової – і ти сам у цьому переконаєшся!

 

Як Ніна хотіла стати супергеройкою

 

Хто така Ніна?

Шукаємо інфо на сторінках книги.

Ніна: «звичайна»  (але неймовірно жвава і непосидюча) дівчинка, яка обожнює солодощі (особливо шоколадне морозиво!) та розповіді про супергероїв. Адже вони – ну справді, кльові! Вони вбираються у різнокольорові плащі, літають в небі, світяться у темряві та можуть приборкати навіть найжахливіших монстрів!

Ніна теж так хоче! Але що робити, якщо у тебе немає (як тобі здається) жоднісінької (навіть муніпусінької) суперздібності?!

По-перше, треба добренько поїсти (то гарна порада майже на всі випадки життя :) ). Ну а потім… звичайно ж, гайда шукати супертранспорт!

 

«Ніна пострибала шукати супертранспорт.

– Може, бабусина мітла?

– Пфе! Стільки пилу!

– А велосипед братика ?

– Ет! Коліна аж до підборіддя дістають!

– Татів електросамокат!

– Ем… Така собі ідея. Доведеться ходити пішки.

Ніна засумувала. Але раптом побачила у саду біле простирадло, що сушилося на сонці.

– О, суперплащ!

А як же суперсила?

– Ха! Я навчуся зникати!

І Ніна загорнулася в простирадло. І все зникло. І, здається, сама Ніна зникла також».

 

А далі… Далі розпочнеться (чи продовжиться?) цікавезна подорож Ніни у пошуках своєї суперсили! Дівчинка спробує себе у ролі супергеройки, коли

– «рятуватиме» дідуся, який спокійнісінько собі дрімав, від  жахіть;

– стане Повелителькою Часу (цікаво, чому і куди зникнуть із домівки усі до одного годинники? :) )

– піде світ за очі і дійде аж сусідського будинку, де живе Малюк…

але коли Ніна дійсно стане супергероїнею – про це ви дізнаєтесь самі!

А ми тільки скажемо, що справжня «суперсила» – є у кожного з нас! Адже це сила – робити, можливо, на наш погляд мале-е-есенькі, але добрі справи!

Розрадити і допомогти тому, хто поряд! Сказати приємне слово! Разом подивитися на хмари! Подарувати «ябко»! І ще багато-багато чого іншого! Лише б ваше добре серце, безкрая фантазія та уява вам у цьому допомагали!

Кожен із нас з вами зараз – супергерой! І хоч би які ми не були втомлені чи засмучені  – давайте не забувати про приховані «суперсили», які завжди є у нашій душі та серці, що тільки й чекають нагоди «проявитися»!

 

«Вдома Ніна роздивлялася себе і так і сяк. Наче точнісінько така ж, як і зранку. І носик той самий. І плямка на кишеньці, і подряпина на коліні. Але щось таки змінилося. Точно змінилося. Ніна підійшла до дзеркала і …

… звідти на неї дивилася

СУПЕРГЕРОЙКА!

– СПРАВЖНІСІНЬКА!»

 

Ця неймовірної краси, захоплива, цікавезна, смішна, мультиплікаційна історія наповнить і малят, і дорослих енергією, позитивом та гарним настроєм!

Книга чудово підходить для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, і що може бути краще, ніж читати про веселі пригоди невгамовної фантазерки усією родиною?

Затишна і водночас жвава історія для сімейних читань, яка точно не залишить вас байдужими!

А прикольні й дещо чудернацькі ілюстрації Олександра Шатохіна чудово передають настрій книги! «Краса і трохи бешкету» – так можна описати художнє оформлення цієї історії, адже інколи здається, що сама Ніна пробралася на сторінки книги і зобразила там замальовки своїх пригод! Ну, для достовірності!

 

Світло Слави Світової

 

Отже, якщо у вас:

– поганий настрій

– ви набурмосені, похмурі чи злі

– і  вам ніяк не вдається розшукати свою «потаємну суперсилу»

то прочитайте книжечки Слави Світової!

Її власне внутрішнє світло, доброта та жага до життя і пригод наповнюють кожну сторінку створених нею історій!

Адже любов, краса, співчуття, оптимізм і щирість серця – ті цінності, які, направду, рятують світ!

І хай «суперсила» буде завжди з вами!

Йоу! :)

 

« – А це що? Отам. Отаке-е-езне щось!

– Здається, то серце.

– А такі великі бувають?

– Ще б пак!»