Збірка новел та оповідань Олександра Осадка «Жити не можна померти» – перша і остання книжка автора. На сторінках читачі познайомляться з колоритними, об'ємними у своїй правдивості персонажами, і водночас відкриють для себе Олександра, світлого, щирого чоловіка, що вмів помічати деталі, із замилуванням споглядати недосконалий світ й іронічно, по-доброму жартувати з буденності. Автор цих оповідок не вважав себе письменником, і дуже б здивувався виходу книжки, втім Олександр нічого не робив наполовину і повністю віддавався справі, влітку 2022 військовослужбовець загинув на Донеччині, прикриваючи свого побратима. Василь Махно щойно прочитав книжку і ділиться враженнями:

«Література, звісно, оцінюється за текстом, а не за іншими обставинами. Навіть, не за біографією. Хоча в Олександра Осадка, що загинув влітку 2022 року на фронті, біографія важлива, бо був солдатом і боронив Вітчизну. Ми знаємо безліч прикладів, коли колишні вояки, повернувшись з фронтів, беруться за перо і творять воєнний текст. З Осадком усе навпаки: він написав усі свої оповідання, зібрані у книжку «Жити не можна померти», до війни.

Оповідання – пружні, будовані на сучасних сільських реаліях, подекуди свідомо писані галицьким діалектом. Не знаю, чи Олександр був свідомий того, що в якийсь спосіб продовжує григіртютюнниківську лінію української прози з тими ж сільськими типажами, природнім гумором ситуацій, з якоюсь трагічністю обставин, в яких переплетено високе й низьке, печаль і радість. Не певен, що він як автор ставив собі високі завдання, але я переконаний, що природнє письмо Осадка, з лаконічною описовістю, місткими діалогами та сюжетами «з життя», торкатиме читачів так як торкнуло мене – справжністю, граничною справжністю».